Постанова у справі № 643/18408/18

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа 643/18408/18

провадження 61-15547св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова в складі судді Єрмак Н. В. від 12 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. В. від 01 серпня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд виселити відповідача з належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання звільнити займане приміщення.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 2018 року. ОСОБА_2 мешкає в спірній квартирі зі згоди колишнього власника ОСОБА_3 , проте в даний час відповідач відмовляється звільнити кімнату у квартирі, яка належить позивачу. Зазначає, що відповідач з липня 2018 року ухиляється від виїзду з квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 є новим власником квартири, який не давав згоди на вселення відповідача, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині виселення відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду зазначив про те, що суд першої інстанції надав належну оцінку доказам і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позову, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що квартира, яку займає відповідач не є майном позивача та він не має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права та розпорядження майном, яке йому належить. Стаття 391 ЦК України не підлягає застосуванню до майна, яке належить позивачу.

Судові рішення в частині відмови в позові до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що позивач на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 набув у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,6 кв.м., яка складається з кімнат (відповідно технічного паспорту - 13,1 кв.м., 16,7 кв.м. та об`єднані спільним коридором. Зазначений договір є чинним, та судом недійсним не визнавався. Право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу 643/18408/18 з Московського районного суду м. Харкова.

Зазначена справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13 липня 2018 року ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3

Згідно довідки ОСББ Олімп-39 в результаті проведення реорганізації колишнього гуртожитку буд. АДРЕСА_1 у багатоквартирний будинок, кімната НОМЕР_1 стала квартирою АДРЕСА_1 .

Зі змісту розписки вбачається, що ОСОБА_2 з дозволу власника кімнат НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ОСОБА_3 вселилася в кімнату НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді генерального директора ПрАТ Трест Південзахвденергобуд від 09 листопада 2018 року, ОСОБА_2 ордер на вселення до сімейного гуртожитку не надавався, в трудових відносинах з ПрАТ Трест Південзахіденергобуд не перебувала, підстав для проживання та зайняття житлового приміщення, а саме кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_4 (квартири АДРЕСА_1 ) у неї та членів її сім`ї не має.

Актом обстеження місця проживання від 09 листопада 2018 року підтверджено, що ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_1 .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За приписами статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання інших членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України, статті 156 ЖК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Аналіз приведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням, що належить громадянинові на праві власності, нарівні з власником виникає у членів сім`ї власника житла, які проживають разом з ним.

Судом встановлено, що позивач є власником спірної квартири, у якій зареєстрований, відповідач вселена до спірного приміщення зі згоди попереднього власника. Відповідач не є членом сім`ї власника квартири, тому право користування квартирою позивача у ОСОБА_2 виникло не з підстав, передбачених статтею 405 ЦК України і статті 156 ЖК України, а на підставі сервітуту (статті 395, 397, 403 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦК України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Згідно приписів пункту 4 частини першої статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Частиною другою статті 406 ЦК України визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Так, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач користувалась спірною квартирою під час дії сервітуту з попереднім власником, на час розгляду справи обставини, які були підставою для встановлення сервітуту, припинились, дійшли правильного висновку про наявність підстав для її виселення із приміщення, яка належить позивачу на праві власності, набутому в установленому законом порядку.

За таких підстав, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність для виселення відповідача з спірного займаного житлового приміщення з підстав, передбачених статтею 406 ЦК України.

Зазначеного висновку й дійшов Верховний Суд України у постанові 6-158цс14, від якого і не відступила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові 14-298цс19 від 21 серпня 2019 року.

Доводи відповідача щодо зміни нумерації кімнат не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обгрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року зупинено виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення залишити без змін.

Поновити виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун