Постанова у справі № 805/121/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа 805/121/16-а

адміністративне провадження К/9901/13120/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 у справі 805/121/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, Апеляційного суду Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання виплатити суддівську винагороду,

УСТАНОВИВ:

В січні 2016 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати неправомірною бездіяльність голови Апеляційного суду Донецької області як суб`єкта владних повноважень, яка потягнула за собою заподіяння матеріальної шкоди, пов`язаної з призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі - УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя) нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, передбаченому законодавством України на час виповнення 65 років, тобто з 04 лютого 2015 року у розмірі 90 % грошового утримання судді.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя 5449/7107 від 16.12.2015 про відмову в переведенні з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці.

Зобов`язано УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 74 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 04.02.2015.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру утримання, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та закрити апеляційне провадження та змінити рішення суду першої інстанції шляхом зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя нарахувати та виплатити їй щомісячне грошове утримання судді у розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду від 03.06.2013 року 3-рп/2013 підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону України 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" в редакції до змін, внесених Законом України 3668-VІ: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

У запереченні на касаційну скаргу, УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.05.2016 відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного суду.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що у вересні 2014 року позивач звернулась до Вищої ради юстиції із заявою про відставку, відповідно до п. 9 ч. 5 статті 126 Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 788-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Наказом в.о. голови Апеляційного суду Донецької області 398 к від 23.11.2015 суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Апеляційного суду Донецької області 23.11.2015 у зв`язку з поданням заяви про відставку, на підставі заяви ОСОБА_1 , постанови Верховної Ради України 788-VІІІ від 12.11.2015, погодження в установленому порядку.

Відповідно до листа Вищої ради юстиції від 28.01.2016 вих. 733/0/9-16 ОСОБА_1 звернулась із заявою про звільнення з посади судді апеляційного суду Донецької області у відставку 30.09.2014, вказана заява надійшла на адресу Вищої ради юстиції 06.10.2014 за вхідним 380/0/6-14.

10 грудня 2015 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 2453-VI.

Згідно з довідкою Апеляційного суду Донецької області від 24.11.2015 загальний стаж державної служби ОСОБА_1 складає 31 рік 09 місяців 22 дні, заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 15 158,00 грн.

16 грудня 2015 року УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя винесло рішення 5449/7107 про відмову в переведенні з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці (вих. 28412/02). Вказана відмова мотивована тим, що згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України 213-VIII від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв`язку з викладеним позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці.

Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що положення Закону 213-VIII не поширюються на право позивача на призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, оскільки таке право виникло у неї з 30.09.2014 - моменту подання заяви про звільнення з посади судді у відставку у встановленому законом порядку. А враховуючи повноваження відповідача, наведені законодавчі норми і подані відповідачу матеріали призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суди дійшли висновку про необхідність зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці ОСОБА_1 з 04.02.2015 (з наступного дня після досягнення позивачем 65-річного віку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Скаржником рішення судів попередніх інстанцій оскаржено лише в частині визначення розміру утримання, разом з тим, відповідно до частини 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні справи.

Відповідно до ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 2453-VI (в редакція, яка була чинною на час звернення із заявою про відставку; далі - Закон 2453-VI) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Відповідно до ст. 138 Закону 2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" , або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Отже, за змістом зазначених норм, судді, який вийшов у відставку, після досягнення певного пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених Законом 3723-XII, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону 2453-VI (у редакції Закону України Про забезпечення права на справедливий суд від 12 лютого 2015 року 192-VIII) судді, який вийшов у відставку, виплачується щомісячне довічне грошове утримання або пенсія за його вибором.

Відтак, реалізація права на отримання щомісячного довічного грошового утримання безпосередньо пов`язується зі статусом судді у відставці, який законодавець пов`язав або з досягненням певного віку або з наявністю не менш ніж 20 років стажу судді.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відмовляючи позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, пенсійний орган посилався на Закон 213-VІІІ, п. 5 Прикінцевих положень якого встановлено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Проте, згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Верховний Суд у постановах від 13 грудня 2018 року у справі 712/10074/15-а (2а/712/436/15) та від 15 травня 2019 року у справі 712/6486/16-а висловив правову позицію, згідно якої, оскільки право на відставку незалежно від досягнення пенсійного віку, у суддів виникає з моменту набуття ними 20 річного суддівського стажу, то одночасно з цим правом в них виникає право на довічне грошове утримання судді у відставці.

У цих рішеннях Верховний Суд також зазначив, що у суддів, які до 01 червня 2015 року мали стаж роботи суддею не менше 20 років, виникло право на отримання щомісячного грошового утримання судді, незалежно від ухвалення Закону 213-VІІІ, відповідні положення якого, згодом були визнані неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року 4-рп/2016).

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що з прийняттям вищезазначеного Закону 213-VIII та у зв`язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону щодо спеціальних пенсій, не скасовано положення ст. 141 Закону 2453-VI в редакції від 12 лютого 2015 року, частиною другою якої передбачено щомісячне довічне грошове утримання для судді у відставці.

У зв`язку з зазначеним, при розгляді заяви позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідач повинен був керуватися положеннями вищезазначеної статті, оскільки вона не втратила чинності в частині права судді на відставку та призначення їй щомісячного довічного грошового утримання.

Відтак, оскільки позивач, маючи право на відставку, звернулася у встановленому законом порядку з відповідною заявою 30 вересня 2014 року, вона мала всі законні підстави на отримання щомісячного довічного грошового утримання, призначення якого не ставиться в залежність від своєчасності розгляду заяви про відставку компетентними органами. А тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неправомірним рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язали УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя прийняти відповідне рішення про призначення позивачу зазначеного утримання.

Разом з цим, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо визначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання саме в розмірі 74 % грошового утримання судді, оскільки спір між сторонами виник з приводу наявності права позивача на отримання щомісячного грошового утримання. Визначення судами розміру такого утримання є передчасним.

Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2018 року у справі 712/10074/15-а (2а/712/436/15) від 15 травня 2019 року у справі 712/6486/16-а.

Відповідно до п. 1.2 постанови Управління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 3-1 "Про затвердження Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України" щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

З матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. Голови Апеляційного суду Донецької області від 23.11.2015 398 к позивача відраховано зі штату суду 23.11.2015.

За таких обставин, коли позивача відраховано зі штату суду з 23.11.2015, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці підлягає призначенню їй з наступного дня після зазначеної дати, тобто з 24.11.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосування, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивач сплатила судовий збір у розмірі 551,21 грн відповідно до квитанції 101 від 12.01.2016, за подання апеляційної скарги - 1212,21 грн відповідно до квитанції 21 від 04.04.2016, за подання касаційної скарги - 661,21 грн відповідно до квитанції 31 від 10.05.2016 .

Враховуючи зазначене та у зв`язку із задоволенням касаційної скарги позивача частково та частковим задоволенням позовних вимог, понесенні позивачем судові витрати на звернення до суду із позовом підлягають відшкодуванню за рахунок Управління Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя пропорційно частині задоволених позовних вимог, що становить 1616,42 грн.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі 805/121/16-а скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, Апеляційного суду Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання виплатити суддівську винагороду задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя 5449/7107 від 16 грудня 2015 року про відмову в переведенні з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 24 листопада 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (ідентифікаційний номер: 23336748; юридична адреса: 87502, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Перемоги, будинок 16) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1616 (одна тисяча шістсот шістнадцять) гривень 42 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук