Постанова у справі № 633/179/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

Київ

справа 633/179/16-а

адміністративне провадження К/9901/11315/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (судді: Бенедик А.П. (головуючий), Калиновський В.А., Старостін В.В.)

у справі 633/179/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці ДФС

про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив скасувати постанову заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Волокітіна Є.П. у справі про порушення митних правил 737/80700/15 від 24 травня 2016 року.

Печенізький районний суд Харківської області постановою від 29 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що саме громадянка-нерезидент ОСОБА_2 може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України), як така, що отримала податкову пільгу відповідно до статті 30 Податкового кодексу України, але не забезпечила використання транспортного засобу, відносно якого їй було надано пільги щодо сплати митних платежів, у тих цілях, у зв`язку з якими було надано такі пільги. На думку суду, в діях позивача відсутні ознаки порушення митних правил, тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Натомість Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив у зв`язку з наявністю в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, що свідчить про правомірність прийняття спірної постанови.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зокрема, позивач зазначає, що не використовував автомобіль на митній території України для особистих потреб, а як уповноважена особа Європейського агентства соціальної інформації намагався вивезти транспортний засіб з митної території України у строк до 07 грудня 2016 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Харківська митниця ДФС просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відповідач вважає доводи касаційної скарги безпідставними та зазначає, що у разі передачі права на тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування від громадянина-нерезидента до громадянина-резидента, останній повинен сплатити всі митні платежі, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

30 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи про порушення митних правил встановили, що 01 грудня 2015 року о 19:00 в зону митного контролю МАПП Гоптівка у напрямку руху з України до Російської Федерації в`їхав легковий автомобіль AUDI ALLROAD , реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1

Під час проведення митних процедур о 20:57 01 грудня 2015 року на етапі розгляду поданих до митного оформлення документів, а саме: паспорту громадянина України, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30 листопада 2013 року, встановлено, що згідно з даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України автомобіль марки AUDI ALLROAD , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ввезений громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 на митну територію України в зоні діяльності митного поста Гоптівка Харківської митниці ДФС 07 грудня 2014 року в режимі тимчасове ввезення з метою особистого користування.

Відповідно до висновку Харківського управління з питань експертизи та досліджень від 09 лютого 2016 року 142005901-0210 вартість транспортного засобу AUDI ALLROAD , реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату оцінки складає 278 045,08 грн.

Управлінням адміністрування митних платежів Харківської митниці ДФС надано розрахунок сум митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті автомобіля AUDI ALLROAD , реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 1 грудня 2015 року, що становить 290 886,15 грн.

24 травня 2016 року за результатами розгляду справи про порушення митних правил 737/80700/15 заступник начальника Харківської митниці ДФС - начальник управління боротьби з митними правопорушеннями Волокітін Є.П. прийняв постанову, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів на суму 872 658,45 грн.

Своє рішення щодо прийняття вказаної постанови відповідач мотивує тим, що в діях позивача наявний склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена статтею 485 МК України, а саме використання транспортного засобу, відносно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Частиною першою статті 458 МК України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що склад такого порушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Перевіряючи правомірність висновків Харківської митниці щодо порушення позивачем митних правил, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок тимчасового ввезення в Україну громадянами транспортних засобів особистого користування врегульовано МК України, а саме статтями 103-112, 380 Кодексу, та Конвенцією про тимчасове ввезення, прийнятою 26 червня 1990 року у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 24 березня 2004 року 1661-IV Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення , зокрема положеннями Додатку С до Стамбульської конвенції.

Згідно з частиною першою статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною шостою статті 104 МК України визначено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; 3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; 4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

За положеннями пункту b) статті 5 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім`я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

Згідно з пунктом b) статті 7 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення незважаючи на положення статті 5 цього Додатка транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення/ Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Пунктом 8 частини десятої статті 374 МК України визначено, що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, а також пальне, що міститься у звичайних баках таких транспортних засобів, встановлених заводом виробником, при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування митними платежами.

Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України врегульовані статтею 380 МК України.

Так, відповідно до частин першої-другої вказаної норми тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

У розумінні підпункту в) пункту 33 частини першої статті 4 МК України громадянка ОСОБА_2 є нерезидентом, водночас у розумінні підпункту в) пункту 50 частини першої зазначеної норми позивач є резидентом.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (частина третя статті 380 МК України).

За положеннями частини четвертої статті 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їх особистих потреб.

Умови передачі права на тимчасове ввезення встановлені частиною першою статті 109 МК України, відповідно до якої за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: 1) відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та 2) приймає на себе зобов`язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Вичерпний перелік підстав, за яких митні платежі не сплачуються, визначений статтею 292 МК України, згідно з якою митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Таким чином, системний аналіз наведених норм МК України свідчить про те, що у разі передачі права на тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування від громадянина-нерезидента до громадянина-резидента, останній повинен сплатити всі митні платежі, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що використання транспортного засобу особистого користування іншою особою (без відповідного дозволу митного органу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення), окрім особи, яка такий транспортний засіб ввезла, є використанням товарів, відносно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому суб`єктом, який притягується до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, може бути не лише власник товару (транспортного засобу), а й особа яка використовує цей товар (транспортний засіб).

Колегія суддів враховує встановлені судом апеляційної інстанції на підставі інформації, отриманої від Митного департаменту Міністерства фінансів Литовської Республіки на запит Державної фіскальної служби України, обставини, що 07 грудня 2014 року автомобіль AUDI ALLROAD , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ввезений громадянкою Росії ОСОБА_2 на митну територію України в зоні діяльності митного поста Гоптівка Харківської митниці ДФС в режимі тимчасове ввезення з метою особистого користування, проте 15 грудня 2014 року вказаний транспортний засіб зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 як власника та Європейського агентства соціальної інформації як користувача.

Отже, з огляду на встановлення факту використання позивачем транспортного засобу AUDI ALLROAD , реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації Литва), відносно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з яким було надано такі пільги, тобто направлені на ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, колегія суддів дійшла висновку про наявність у діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та як наслідок, правомірності накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова