Постанова у справі № 635/4381/16-ц

Постанова

Іменем України

0 8 серпня 2019 року

м. Київ

справа 635/4381/16-ц

провадження 61-11059св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство Учбово-курсовий комбінат "Харківжитлобуд", Українська державна будівельна корпорація "Укрбуд",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року у складі судді Панас Н. Л. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Міненкової Н. О., Кругової С. С., Шевченко Н. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доДержавного підприємства Учбово-курсовий комбінат "Харківжитлобуд" (далі - ДП УКК Харківжитлобуд ), Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" (далі - УДБК Укрбуд ), про стягнення заборгованості по компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки її виплати з урахуванням індексу інфляції та середнього заробітку за час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Позов мотивував тим, що з 10 січня 1990 року по 19 лютого 2016 року працював директором ДП УКК "Харківжитлобуд". 08 лютого 2016 року президентом УДБК "Укрбуд" видано наказ про звільнення його із займаної посади з 19 лютого 2016 року у зв' язку із закінченням строку дії контракту. На виконання цього наказу, 19 лютого 2016 року ДП УКК "Харківжитлобуд" було видано наказ 14 про його звільнення.

Зазначав, що відповідачі не розрахувалися з ним за лікарняними листками, не виплатили компенсацію за невикористану відпустку. Станом на 18 квітня 2016 року компенсація за невикористану відпустку становить 1 395,69 грн, середній заробіток за час затримки виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю - 7000 грн, середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку - 40000 грн.

Посилався на статтю 32 Закону України Про оплату праці , статтю 24 Закону України Про відпустки , статті 83, 97, 115 КЗпП України.

З урахуванням наведеного і заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з ДП УКК "Харківжитлобуд" компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток у розмірі 107 395,69 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачеві були сплачені усі належні йому при звільненні суми, а порушення строків виплати сталося не з вини ДП УКК "Харківжитлобуд".

Щодо компенсації за невикористану відпустку, суд зазначив, що вона виплачена позивачеві згідно із карткою рахунку НОМЕР_1 за період з 07 грудня 2015 року по 14 березня 2016 року, та 29 лютого 2016 року позивачеві були перераховані кошти за відпустку у розмірі 18 783,95 грн (том 1 а. с. 25-26).

Щодо доводів про невчасну сплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд зазначив, що вони спростовуються доказами, які знаходяться у матеріалах справи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є законними та обґрунтованими, зробленими на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи й наданих сторонами доказів.

Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції вважав доведеним сплату усіх належних позивачеві при звільненні сум та додатково зазначив, що виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не належить до коштів підприємства і порушення строків виплати цих коштів не передбачає застосування норми статті 117 КЗпП.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга позивача мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки фактам та доказам, на які він посилався під час розгляду справи. У зв`язку з неповним проведенням остаточного розрахунку вважає, що заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 395,69 грн відповідачем не погашена, тому він продовжує мати перед ним заборгованість. Стверджує, що відповідач мав змогу вжити усіх заходів, направлених на своєчасне внесення інформації про нового керівника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ті забезпечити проведення остаточного розрахунку з ним на наступний день після його звільнення.

Посилається на рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі 4-рп/2012 та вказує, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Доводи учасника, який подав відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У листопаді 2016 року ДП УКК Харківжитлобуд подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якій зазначає, що оскаржувані судові рішення базуються на фактичних даних та ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилається на пункт 6 Постанови КМУ 159 від 21 лютого 2001 року, де зазначено, що своєчасно неотриманий з вини громадянина дохід не підлягає компенсації.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Згідно із пунктом 6 Постанови КМУ 159 від 21 лютого 2001 року своєчасно неотриманий з вини громадянина дохід не підлягає компенсації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 10 січня 1990 року по 19 лютого 2016 року працював на посаді директора ДП УКК "Харківжитлобуд" та був звільнений у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі наказу ДП УКК "Харківжитлобуд" 14 від 19 лютого 2016 року (том 1 а. с. 19-22, 78-87).

З 21 грудня 2015 року по 11 квітня 2016 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, а наказом президента УДБК Укрбуд 4-к від 08 лютого 2016 року та наказу ДП УКК Харківжитлобуд 14 від 19 лютого 2016 року був звільнений, у зв`язку із закінченням строку дії контракту (том 1 а. с. 9-12, 15, 18).

19 лютого 2016 року на адресу позивача за вихідним 48 було направлено копії наказів про звільнення та повідомлення про необхідність отримати трудову книжку.

Доводи позивача щодо невчасно сплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності та несплату компенсації за невикористану відпустку не беруться до уваги та спростовані наступними доказами:

протоколом засідання комісії із соціального страхування ДП УКК "Харківжитлобуд" 1 від 11 січня 2016 року за листком непрацездатності серії АГР 591677 (том1 а. с. 131), журналом перегляду зарплатної відомості 160125СТ443391 за січень 2016 року (том 1 а. с. 132-134), протоколом засідання комісії із соціального страхування ДП УКК "Харківжитлобуд" 4 від 04 лютого 2016 року за листком непрацездатності серії АГЦ 408541 (том 1 а. с. 141), протоколом засідання комісії із соціального страхування ДП УКК "Харківжитлобуд" 8 від 16 лютого 2016 року за листком непрацездатності серії АГР 354785 (том 1 а. с. 147), зарплатною відомістю 160322СТ173924 за березень 2016 року (том 1 а. с.148-150), зарплатною відомістю 160317СТ127698 за березень 2016 року (том 1 а. с.151-153), зарплатною відомістю 160310СТ020403 за березень 2016 року (том 1 а. с.154-156), зарплатною відомістю 160331СТ307102 за березень 2016 року (том 1 а. с.157), протоколом засідання комісії із соціального страхування ДП УКК "Харківжитлобуд" 12 від 14 квітня 2016 року за листком непрацездатності серії АГР 355160 (том 1 а. с. 162),

копією зарплатної відомості 160425СТ610441 за квітень 2016 року (а. с. 163-168).

Вказані документи підтверджують сплату ДП УКК Харківжитлобуд ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно з поданими ним листками непрацездатності серії АГР 591677, серії АГЦ 408541, серії АГР 354785, серії АГР 355160, та сплату заробітної плати за січень 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року.

Посилання заявника на несплату ДП УКК "Харківжитлобуд" компенсації за невикористану відпустку не знайшли свого підтвердження, натомість спростовані карткою рахунку НОМЕР_1 за період з 07 грудня 2015 року по 14 березня 2016 року (том 1 а. с. 25-26), у якій зазначено, що ОСОБА_1 було сплачено відпускні у розмірі 18 783,95 гривень.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах трудового законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди з дотримання вимог статей 213-215, 315 ЦПК України 2004 року повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, правильно встановили правовідносини, що склалися, дослідили і надали правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відмовили ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова