Постанова у справі № 487/432/14-ц

Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа 487/432/14-ц

провадження 61-22601св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про визначення часток у спільній сумісній власності та виділ частки в натурі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва

від 23 червня 2016 року у складі судді Андрощука В. В. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Кушнірової Т. Б., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник позивачів - ОСОБА_6 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ,

треті особи: Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради,

представник Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - Барабанова Ольга Володимирівна,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3 , у якому просила визначити, що ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 . Виділити 1/3 частку вказаної квартири, яка належить ОСОБА_3 у натурі для звернення стягнення на неї.

2. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Заводського районного суду

м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року з ОСОБА_3 на її користь стягнуто

52 000 грн боргу та 2 020 грн судових витрат. Дане судове рішення звернуто до примусового виконання. У зв`язку із відсутністю у боржника коштів, судове рішення не виконане, та виконання його без звернення стягнення на майно боржника неможливо.

3. Позивач зазначала, що ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира

АДРЕСА_2 , на яку під час здійснення виконавчого провадження накладено арешт.

4. Посилаючись на те, що інше майно, на яке можливо звернути стягнення під час виконання судового рішення у ОСОБА_3 відсутнє, просила позов задовольнити.

5. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2014 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , як співвласників вказаної квартири.

6. У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з аналогічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Заводський ВДВС), Служба у справах дітей Заводської районної державної адміністрації.

7. Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2013 року з

ОСОБА_3 на його користь стягнуто 106 100 грн боргу та 1 061 грн судових витрат. Вказане судове рішення звернуто до примусового виконання, проте грошові кошти залишаються нестягнутими. Під час перевірки державним виконавцем майнового стану боржника було виявлено, що майно та кошти, на які можна звернути грошове стягнення, відсутні, однак ОСОБА_3 є співвласником вказаної вище квартири.

8. Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку суму боргу не сплачує, просив позов задовольнити.

9. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2014 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднані в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2016 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.

Визначено, що частка ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , складає 1/3. Вирішено питання розподілу судових витрат.

11. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартина належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 Обставин, які б давали підстави для збільшення чи зменшення часток співвласників не встановлено, тому суд виходив із принципу рівності часток. Матеріали справи не містять доказів щодо наявності у боржника ОСОБА_3 іншого майна, на яке б можна було звернути стягнення при виконанні судових рішень.

12. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що виділ в натурі 1/3 частки

ОСОБА_3 у спірній квартирі неможливий, оскільки усі приміщення мають в натурі розміри, наближені до мінімально допустимих.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2016 року залишено без змін.

14. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що виділ в натурі частки ОСОБА_3 у спірній квартирі неможливий, а матеріали справи не містять доказів щодо наявності у боржника іншого майна, на яке б можна було звернути стягнення при виконанні судових рішень, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, визначивши частку ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначено, що судами не враховано, що співвласниками спірної квартири є малолітня дитина, а серед зареєстрованих у спірній квартирі також рахується інша неповнолітня особа. Діти іншого місця проживання не мають. Висновок органу опіки та піклування відсутній.

17. Касаційна скарга містить посилання на те, що виділ частки у спільній сумісній власності в подальшому призведе до реалізації такого майна, що потягне порушення, гарантованого статтею 47 Конституції України права боржника та його малолітньої дочки на житло.

18. Аргументом касаційної скарги також указано те, що місцевий суд не обґрунтував ухвалене у цій справі рішення, не зазначив підставу часткового задоволення позову та закон, який ним застосовано. Суд апеляційної інстанції вірно визначив правову норму, яка підлягає до застосування, а саме, частину другу статті 366 ЦК України, при цьому неправильно розтлумачив її.

Доводи інших учасників справи

19. Інші учасники справи письмових заперечень щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

21. Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22. Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23. У травні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

24. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

26. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

27. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. 25 квітня 2013 року Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 52 000 грн боргу та 2 020 грн судових витрат.

29. 03 липня 2013 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання вказаного судового рішення.

30. 04 грудня 2013 року Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто

106 100 грн боргу та 1 061 грн судових витрат.

31. 20 січня 2014 року на підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист.

32. 03 лютого 2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання вказаного виконавчого документа.

33. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2005 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4

34. 29 квітня 2009 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , в зв`язку з чим змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 .

35. У ході примусового виконання вказаних судових рішень Заводським ВДВС встановлено, що окрім частки в квартирі

АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 іншого майна, на яке б можна було звернути стягнення при виконанні судових рішень,не встановлено.

36. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 квітня

2015 року, ринкова вартість указаної квартири становить 905 122 грн, а вартість 1/3 її частини складає 301 707 грн. Експертом також встановлено, що виділ в натурі частки ОСОБА_3 в указаній квартирі неможливий, оскільки усі приміщення мають в натурі розміри, наближені до мінімально допустимих. Встановлення додаткових підсобних приміщень у квартирі не можливо. Також не можливе встановлення додаткових входів в квартиру, оскільки квартира розташована на сьомому поверсі десятиповерхового будинку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

38. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

40. Предметом спору у справі, яка переглядається, є вимоги кредиторів про визначення частки у спільній сумісній власності та виділ частки в натурі для звернення стягнення на неї під час виконання судових рішень.

41. Однією із засад судочинства визначених у статті 129 Конституції України є обов`язковість судового рішення.

42. Частиною першою статті 14 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами, встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

43. Відповідно до статті 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

44. Статтею 366 ЦК України визначено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

45. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

46. У справі, яка переглядається, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу за судовими рішеннями. Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності. Крім того, часткове задоволення позову не порушує прав інших співвласників квартири, оскільки за ними залишається право спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно у розмірі 2/3 часток.

47. Посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку органу опіки та піклування висновків суду не спростовує, оскільки предметом спору є визначення частки саме боржника, а не малолітньої особи. При цьому, така частка в натурі не виділялась. Судом не встановлено вчинення будь-яких дій щодо відчуження цієї частки.

48. При вирішення спору, суд першої інстанції правильно зазначив, що в силу положень статті 371 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

49. Відсутність цитування положень статті 366 ЦК України у рішення місцевого суду на правильність вирішення спору не впливає.

50. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

51. При вирішенні даної справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, ухвалені судові рішення відповідають критеріям законності і обґрунтованості.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

52. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська