← Судова практика

Постанова у справі № 2а-2040/10/0470

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · 23.07.2019 · Верховний Суд
повний текст із нашої бази23 192 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
2а-2040/10/0470
Дата ухвалення
23.07.2019
Суд
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Суддя
Хохуляк В.В.
Форма судочинства
Адміністративне
Тип акта
Постанова
Категорія справи
визначення коду товару за УКТЗЕД

Текст рішення

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2019 року

Київ

справа 2а-2040/10/0470

адміністративне провадження К/9901/1857/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Півничний гірничо-збагачувальний комбінат на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012

у справі 2а-2040/10/0470 за позовом Публічного акціонерного товариства Півничний гірничо-збагачувальний комбінат до Криворізької митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, повернення надмірно сплачених платежів, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство Північний гірничо-збагачувальний комбінат звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів 113000010/2009/000302/1 від 01.12.2009; скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 113050000/9/000769 від 01.12.2009; стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 41243,49 грн. та ввізного мита в розмірі 14435,22 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 , в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство Північний гірничо-збагачувальний комбінат оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2011, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом, оскільки декларантом надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); суди дійшли помилкового висновку про правомірність спірних рішень відповідача, оскільки ним порушено вимоги статті 268 Митного кодексу України щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості товару.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Дніпропетровська митниця зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області у поданих запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється підставі висновку митного органу, що здійснював оформленням митної декларації, проте такий висновок не надходив, а тому повернення надмірно сплачених обов`язкових платежів є неможливим.

За наслідками касаційного перегляду ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2013 постановлені у даній справі рішення судів першої та апеляційної скасовано та прийнято нове про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду України від 15.04.2014 постанову Вищого адміністративного суду України від 12.06.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У зазначеній постанові Верховним Судом України викладено правовий висновок, відповідно до якого у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 618 та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 611/147, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Публічним акціонерним товариством Північний гірничо-збагачувальний комбінат з Відкритим акціонерним товариством Белшина , (Республіка Білорусь) укладено зовнішньоекономічний контракт від 10.04.2009 356/2626-37-09, за умовами якого здійснена поставка товару - шини 33.00-51 ФТ -116АМ2.

Митне оформлення вказаного товару здійснювалось позивачем на підставі поданої Дніпропетровській митниці вантажної митної декларації від 30.11.2009 113050000/9/008926 із заявленою митною вартістю за ціною договору - 8250 доларів США за одиницю.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані наступні документи: облікова картка суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності 11305/02/98/00015 від 02.11.2009; внутрішній транзитний документ 101030012.9.011620.001 від 22.11.2009; накладна ЦІМ/УМВС 09213606 від 18.11.2009; накладна ЦІМ/УМВС 09213607 від 18.11.2009; накладна ЦІМ/УМВС 09213618 від 19.11.2009; рахунок-фактура (інвойс) 8132 від 18.11.2009; рахунок-фактура (інвойс) 8133 від 18.11.2009; рахунок-фактура (інвойс) 8134 від 18.11.2009; зовнішньоекономічний договір 356/2626-37-09 від 10.04.2009 із специфікацією 4 від 17.09.2009; фітосанітарний акт ДКРК-14646831 від 26.11.2009; довідка ДПА України про декларування валютних цінностей 53 від 28.10.2009; лист-роз`яснення Держспоживстандарту, що товар не підлягає сертифікації 3095/01-05 від 30.11.2009; сертифікат якості 690 від 18.11.2009; сертифікат якості 691 від 18.11.2009; сертифікат якості 695 від 19.11.2009; сертифікат про походження товару форми СТ-1 968221 від 18.11.2009; сертифікат про походження товару форми СТ-1 968222 від 18.11.2009; сертифікат про походження товару форми СТ-1 968266 від 19.11.2009.

Враховуючи наявність відомостей щодо митного оформлення позивачем товару, отриманого в межах одного контракту по ціні 8960 доларів США за одиницю, Криворізькою митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: прайс-лист фірми виробника товару, калькуляцію фірми-виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, а також інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість - 8250 доларів США за одиницю.

У зв`язку з ненаданням позивачем додаткових документів, відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 113000010/2009/000302/1 від 01.12.2009, згідно з якими митну вартість товару визначено із застосуванням шостого методу, на рівні 8960,00 доларів США за одиницю товару.

Обґрунтування митниці полягає в тому, що заявлену у ВМД митну вартість товару скореговано (збільшено) у зв`язку з порушенням позивачем вимог Митного кодексу України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1766 від 20.12.2006 та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 339 від 09 .04.2008.

Також Криворізькою митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 113050000/9/000769 від 01.12.2009.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції , з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення про визначення митної вартості товарів 113000010/2009/000302/1 від 01.12.2009 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 113050000/9/000769 від 01.12.2009 прийняті в межах наданих повноважень та обґрунтовано застосований 6 метод. Декларант не скористався правом здійснити митне оформлення товару під гарантійні зобов`язання відповідно до наказу Держмитслужби 230 від 17.03.2008, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків та зборів (обов`язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів.

Проте, Верховний Суд з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов`язаними між собою особами або хоч і є пов`язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з положеннями частини першої статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За змістом статті 265 Митного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 339, може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Так, наявність ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22.10.2013 по справі 21-342а13.

У той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Відповідно до пункту 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 1766, декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Згідно з пунктами 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов`язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Суди попередніх інстанцій в обґрунтування правомірності рішення митного органу про визначення митної вартості товару виходили з того, що декларантом не було надано додаткові документи на вимогу митного органу за наявності у митного органу сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості з мотивів наявності інформації щодо здійснення митного оформлення ідентичних товарів за тим самим договором за іншою митною вартістю.

Відповідно до вимог пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 1766, рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом) є обов`язковим для надання митному органу для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, однак зазначене рішення не є обов`язковим при визначенні митної вартості товару, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тоді як вартість операцій за одним і тим самим контрактом може бути відмінною в залежності від умов здійснення такої операції.

Судами попередніх інстанцій не встановлено та митним органом не обґрунтовано об`єктивної неможливості визначити митну вартість імпортованого товару за ціною угоди на підставі документів, наданих позивачем. Іншого обґрунтування наявності у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості окрім наявності інформації щодо здійснення митного оформлення ідентичних товарів за цим же контрактом за іншою вартістю, митним органом не наведено та судами попередніх інстанцій не зазначено.

Відповідач при визначенні митної вартості товару застосував 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару з посиланням на наявну інформацію про митне оформлення ідентичного товару, митна вартість якого була визначена за резервним методом. В оскаржуваному рішенні митний орган не вказав та не обґрунтував неможливості послідовного застосування попередніх 2-5 методів оцінки митної вартості, що є порушенням вказаних вище вимог статті 266 Митного кодексу України.

З огляду на наведене, Верховний Суд приходить до висновку щодо наявності підстав для скасування рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів 113000010/2009/000302/1 від 01.12.2009 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 113050000/9/000769 від 01.12.2009.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 41243,49 грн. та ввізного мита в розмірі 14435,22 грн. колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то на момент виникнення спірних відносин він регулювався Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 611/147, згідно з пунктом 7 якого відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п`яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, у зв`язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Півничний гірничо-збагачувальний комбінат задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів 113000010/2009/000302/1 від 01.12.2009 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 113050000/9/000769 від 01.12.2009 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Півничний гірничо-збагачувальний комбінат задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів 113000010/2009/000302/1 від 01.12.2009.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 113050000/9/000769 від 01.12.2009.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗