Постанова у справі № 805/1719/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа 805/1719/16-а

адміністративне провадження К/9901/11722/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу 805/1719/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Донецької області про стягнення одноразової допомоги у зв`язку із переведенням,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року, ухвалену суддею Кириловою М.М.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенко Д.В., Компанієць І.Д.,

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. 23 червня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Апеляційного суду Донецької області (далі - відповідач), у якому просила:

1.1. стягнути одноразову допомогу у зв`язку із переведенням на роботу в іншу місцевість у розмірі посадового окладу станом на 1 червня 2015 року у сумі 13 398 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 5 березня 2002 року Позивач працювала суддею Апеляційного суду Донецької області, постановою Верховної ради України від 12 листопада 2015 року звільнена з посади судді у відставку, а наказом суду від 23 листопада 2015 року 393 з цих же підстав її відраховано зі штату апеляційного суду. У зв`язку з проведенням АТО на території Донецької області Апеляційний суд був переведений з м. Донецька до м. Артемівськ (нині м. Бахмут) Донецької області, де з червня 2015 року суд відновив роботу. Як і інші працівники суду, позивач теж переїхала до м. Артемівська і приступила до роботи в апеляційному суді з 01 червня 2015 року. Відповідно до статті 120 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року 255 працівникам при переведенні їх на роботу в іншу місцевість передбачена виплата, у тому числі, одноразової допомоги. Позивач звернулася до голови суду 22 лютого 2016 року із заявою про виплату одноразової допомоги у зв`язку з переведенням на роботу в іншу місцевість. 23 лютого 2016 року апеляційний суд видав наказ 50-к про виплату суддям одноразової допомоги відповідно до статті 120 КЗпП України, однак прізвища позивача у цьому наказі не було. З урахуванням викладеного, позивач просила стягнути одноразову допомогу у зв`язку з переведенням на роботу в іншу місцевість.

3. Представник відповідача позов не визнала та зазначила, що відповідно до статті 120 КЗпП України працівникам при переведенні їх на роботу в іншу місцевість, передбачена виплата у тому числі, одноразової допомоги. Розмір такої допомоги встановлений постановою Кабінету Міністрів України 255 Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість (далі - Постанова 255), де підпунктом г пункту 1 передбачено, що працівникам у зв`язку із переведенням їх на роботу в іншу місцевість виплачується одноразова допомога в розмірі місячного посадового окладу працівника за новим місцем роботи. У відповідності до підпункту б пункту 5 Постанови 255 працівник зобов`язаний повністю повернути кошти, виплачені йому у зв`язку із переїздом на роботу в іншу місцевість відповідно до пункту 1 цієї постанови, якщо він до закінчення одного року роботи був звільнений відповідно до законодавства. Крім того, рішення про виплату суддям одноразової допомоги в розмірі посадового окладу відповідно до статті 120 КЗпП України у зв`язку із переміщенням Апеляційного суду Донецької області до іншого населеного пункту було прийнято на зборах суддів Апеляційного суду Донецької області 02 грудня 2015 року, тобто після звільнення ОСОБА_1 . Представник відповідача зазначив, що оскільки Апеляційний суд Донецької області відновив роботу у м. Артемівську (зараз м. Бахмут) з 26 травня 2015 року, а суддя Маширо О.П. була звільнена з посади судді у відставку 23 листопада 2015 року, тобто до закінчення одного року роботи та після прийняття рішення про виплату суддям одноразової допомоги у зв`язку із переведенням на роботу в іншу місцевість, тому й підстав для нарахування їй одноразової допомоги, у зв`язку із переведенням на роботу, не має. З указаних підстав представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Позивач у період з 05 березня 2002 року працювала на посаді судді Апеляційного суду Донецької області.

5. 21 травня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ прийнято розпорядження 33/0/38/15 Про відновлення роботи Апеляційного суду Донецької області .

6. Відповідно до тексту вказаного розпорядження передбачено відновлення роботи Апеляційного суду Донецької області з 26 травня 2015 року за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Леніна, 10 та забезпечення розгляду цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення та кримінальних проваджень (крім справ, кримінальних проваджень, які підлягають/знаходяться на розгляді в Апеляційному суді Донецької області, розміщеному в м. Маріуполі, Донецької області).

7. 26 травня 2015 року Апеляційним судом Донецької області прийнято наказ 29-од Про відновлення роботи Апеляційного суду Донецької області у місті Артемівську з 26 травня 2015 року за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Леніна, 10 (пункт 1 наказу).

8. Відповідно до пункту 4 цього наказу суддів та працівників апарату суду зобов`язано прибути до міста Артемівська та приступити до роботи протягом трьох днів з дня винесення наказу.

9. Після відновлення роботи Апеляційного суду Донецької області у місті Артемівську, позивач приступила до роботи з 01 червня 2015 року.

10. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року 788-VIII Про звільнення суддів суддю Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 звільнено з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

11. 23 листопада 2015 року Апеляційним судом Донецької області прийнято наказ 393-к Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1 , з яким позивач ознайомлена особисто, про що свідчить її підпис на вказаному наказі.

12. Рішенням зборів Апеляційного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року, на підставі статті 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зобов`язано голову Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_5 . та в.о. начальника відділу планово-фінансової діяльності, обліку та звітності ОСОБА_6 здійснити виплату суддям і працівникам апарату суду одноразової допомоги в розмірі місячного посадового окладу відповідно до статті 120 КЗпП України, у зв`язку із переміщенням Апеляційного суду Донецької області до іншого населеного пункту (з міста Донецька до міста Артемівськ, Донецької області) зі зміною юридичної адреси та прибуттям суддів та працівників апарату суду, які працювали у місті Донецьку, до нового місця роботи (м. Артемівськ, Маріуполь).

13. 22 лютого 2016 року Позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виплатити їй допомогу у зв`язку з переведенням на роботу в іншу місцевість на підставі статті 120 КЗпП України.

14. 23 лютого 2016 року Апеляційним судом Донецької області видано наказ 50-к Про виплату суддям одноразової допомоги відповідно до статті 120 КЗпП України у розмірі 8 640,06 грн., однак прізвище позивача у цьому наказі - відсутнє.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення

15. 8 серпня 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Донецької області про стягнення одноразової допомоги у зв`язку із переведенням відмовлено.

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач діяв у межах своїх повноважень та на підставі підпункту "б" пункту 5 Постанови 255, яким передбачено, що працівник зобов`язаний повністю повернути кошти, виплачені йому у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість відповідно до пункту 1 цієї постанови, якщо він до закінчення одного року роботи був звільнений відповідно до законодавства, а суди зазначили, що позивач, після відновлення роботи Апеляційного суду Донецької області з 26 травня 2015 року, була звільнена з посади судді у відставку відповідно до наказу 393 к від 23 листопада 2015 року, тобто до закінчення одного року роботи, та на час прийняття рішення про виплату такої допомоги була звільнена з посади судді.

ІV. Касаційне оскарження

17. 04 жовтня 2016 року у Вищому адміністративному суду України зареєстровано касаційну скаргу позивача.

18. У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме на відсутність в приписах статті 120 КЗпП України та Постанові 255 такої умови для виплати спірної одноразової допомоги, як обов`язкове відпрацювання в іншій місцевості більше року. Позивач указує, що їй не зрозумілі доводи судів про те, що вона не має права на виплату спірної одноразової допомоги, оскільки вона не відпрацювала один рік за новим місцем роботи, або ж звільнилася з інших підстав , оскільки підпунктом б пункту 5 Постанови 255 чітко встановлено, що працівник не повертає отримані кошти, якщо звільнився раніше встановленого строк за власним бажанням, але з поважних причин. Уважає, що як окружний адміністративний суд, так і апеляційний адміністративний суд правильно встановили фактичні обставини справи, пославшись на відповідні правові норми, однак обидві судові інстанції надали неправильне тлумачення тим правовим нормам, які були застосовані в судових рішеннях.

19. У зв`язку із зазначеним Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Пасічник С. С. - головуючий суддя, судді: Стародуб О. П., Швець В. В.

21. 05 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .

22. 01 листопада 2016 року представник відповідача подала заперечення на касаційну скаргу, у якій зазначає, що з доводами касаційної скарги не згодна, вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, а тому підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 немає.

23. 05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року 558/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Шевцова Н. В. - головуючий суддя, судді - Кашпур О. В., Радишевська О. Р.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

29. За приписами частини статті 12 Закону України "Про оплату праці" гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України; вказані норми і гарантії в оплаті праці та норми і гарантії, передбачені Кодексом законів про працію України є мінімальними державними гарантіями.

30. Відповідно до статті 120 Кодексу законів про працю України працівникам передбачено гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість.

30.1 Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.

30.2 Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв`язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім`ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім`ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.

31. Загальні положення щодо видів компенсацій та механізму їх виплати визначені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року 255 "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" (далі - Постанова 255). Працівникам, які переїжджають у зв`язку з прийняттям їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються суми компенсації і надаються гарантії, передбачені підпунктами а , б , в і д цього пункту. Одноразова допомога цим працівникам може виплачуватися за погодженням сторін.

32. Так, згідно з пунктом 1 Постанови 255 установлено, що працівникам у зв`язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов`язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), зокрема виплачуються одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім`ї, який переїжджає, - розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника.

33. Згідно з пунктом 4 Постанови 255, усі витрати на виплату сум компенсації несе те підприємство, установа або організація, до яких переводиться, направляється або якими приймається працівник.

34. Пунктом 5 цієї Постанови передбачено, що працівник зобов`язаний повністю повернути кошти, виплачені йому у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість відповідно до пункту 1 цієї постанови, якщо він: а) не з`явився на роботу або відмовився стати до роботи без поважної причини; б) до закінчення строку роботи, передбаченого законодавством або обумовленого при переведенні, направленні або прийнятті на роботу, а за відсутності визначеного строку - до закінчення одного року роботи звільнився за власним бажанням без поважної причини або був звільнений відповідно до законодавства.

35. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. Згідно з статтею 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

37. Статтею 351 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

VІ. Позиція Верховного Суду

38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач після переміщення Апеляційного суду Донецької області з міста Донецьк до міста Артемівськ (нині місто Бахмут), тобто у нову місцевість, пропрацювала менше одного року, а саме з 17 червня 2015 року по дату звільнення у відставку - 23 листопада 2015 року.

40. За змістом статті 120 КЗпП України право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку із переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість мають працівники.

41. При цьому, відповідно до Постанови 255, одноразова допомога при настанні таких обставин виплачується працівникам за погодженням сторін.

42. Матеріалами справи підтверджено, що рішення зборів суддів Апеляційного суду Донецької області про здійснення виплати суддям і працівникам апарату суду одноразової допомоги в розмірі місячного посадового окладу, відповідно до статті 120 КЗпП України та у зв`язку із переміщенням Апеляційного суду Донецької області до іншого населеного пункту (з міста Донецька до міста Артемівськ Донецької області) було прийнято 02 грудня 2015 року, а наказ 50-к Про виплату суддям одноразової допомоги відповідно до статті 120 КЗпП України Апеляційним судом Донецької області було видано 23 лютого 2016 року. Отже, погодження сторін на здійснення зазначених виплат було досягнуто 23 лютого 2016 року.

43. Ураховуючи, що погодження сторін щодо виплати одноразової допомоги в розмірі місячного посадового окладу, відповідно до статті 120 КЗпП України та у зв`язку із переміщенням Апеляційного суду Донецької області до іншого населеного пункту, відбулося після звільнення позивача у відставку, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки станом на 23 лютого 2016 року позивач не була суддею (працівником) Апеляційного суду Донецької області, а тому у відповідача відсутні підстави для забезпечення їй гарантій і компенсацій при переїзді на роботу в іншу місцевість, в тому числі, погодження виплати одноразової допомоги, право на яку мають лише працівники.

44. Також Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної скарги, що лист Державної судової адміністрації України від 28 квітня 2016 року 10-3226/16 має лише рекомендаційних характер та не є нормативно-правовим актом.

45. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні.

46. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 .

47. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі, доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VІІ Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, п.1 ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н. В. Шевцова

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська