Постанова у справі № 9901/699/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року

м. Київ

Справа 9901/699/18

Провадження 11-28заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 .

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2018 року (судді Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Шипуліна Т. М., Ханова Р. Ф.),

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 19 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія, КДКП) від 30 травня 2018 року 220дп-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_2.

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, зокрема, що: службове розслідування щодо нього проведено упереджено та необ`єктивно, з порушенням презумпції невинуватості та без установлення всіх обставин, які підлягали встановленню; висновок службового розслідування дублює повідомлення про підозру; рішення КДКП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків; оскаржуване рішення прийнято за відсутності беззаперечних доказів вчинення позивачем дій, що стали підставою для накладення дисциплінарного стягнення, та мотивовано висновками з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому не ухвалено обвинувального вироку; висновки Комісії про існування обставин для притягнення до дисциплінарної відповідальності є безпідставними, не підтверджені доказами, а ґрунтуються на припущеннях; пояснення позивача були проігноровані та не взяті до уваги.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 03 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

4. Свої висновки суд мотивував тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим і правових підстав для його скасування немає. Зокрема, суд установив, що Комісія дотрималася порядку дисциплінарного провадження та врахувала всі фактичні обставини, які мали значення для вирішення питання про накладення дисциплінарного стягнення.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

5. В апеляційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2018 року та ухвалення нового рішення - про задоволення позову. Скаржник вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим, ухваленим за відсутності повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, необ`єктивної оцінки доказів, які мають значення для вирішення спору.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

6. Комісія подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , водночас доводи апелянта, на переконання Комісії, є необґрунтованими, спростовуються наявними у справі матеріалами та змістом оскаржуваного рішення.

7. У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у ній мотивів.

Рух апеляційної скарги

8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 січня 2019 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2018 року, а ухвалою від 05 лютого 2019 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

9. 15 грудня 2015 року ОСОБА_2 призначений на посаду прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області.

10. 26 лютого 2018 року до КДКП надійшли дисциплінарні скарги прокурора Одеської області Жученка О. Д. про вчинення прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_2 . дисциплінарного проступку, в яких йшлося про те, що він, будучи керівником групи прокурорів у кримінальному провадженні 12017160390001034, діючи умисно та з корисливих мотивів, всупереч вимогам частин третьої та четвертої статті 19 Закону України від 14 жовтня 2014 року 1697-VII Про прокуратуру та статті 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, отримав від потерпілого неправомірну вигоду у виді грошових коштів за погодження клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, а також за подальше орієнтування суду призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

11. За цими скаргами рішеннями від 23 березня 2018 року було відкрито дисциплінарні провадження 11/2/4-321дс-88дп-18 та 11/2/4-322дс-89дп-18, які рішенням від 28 березня 2018 року об`єднані в одне провадження 11/2/4-321дс-88дп-18.

12. 25 квітня 2018 року член КДКП Ковальчук О. М . склав висновок 11/2/4-321дс-88дп-18 про те, що в ході перевірки зазначених скарг установлено наявність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_2 та запропонував Комісії притягнути його до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

13. Розглянувши за участі прокурора ОСОБА_2. цей висновок, Комісія установила наявність в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру , а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Такі висновки ґрунтуються на з`ясованих під час розгляду дисциплінарної справи фактах допущення прокурором протиправних позаслужбових стосунків, а саме використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або інтересів третіх осіб. Зокрема, було встановлено, що прокурор ОСОБА_2., який був керівником групи прокурорів у кримінальному провадженні 12017160390001034, діючи у своїх приватних інтересах, мав такі позаслужбові стосунки зі стороною цього кримінального провадження. На переконання КДКП, дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення, оскільки проігноровані ОСОБА_2 етичні норми є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури і держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти.

14. З цих підстав Комісія ухвалила рішення від 30 травня 2018 року 220дп-18, яким притягнула прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

15. У рішенні Комісія зазначила, що враховує службову характеристику ОСОБА_2 , проте підстав для застосування більш м`якого стягнення немає, оскільки вчинений дисциплінарний проступок не сумісний з подальшим зайняттям будь-якої посади в органах прокуратури і звільнення з посади в органах прокуратури відповідає характеру вчиненого.

16. Вважаючи рішення Комісії від 30 травня 2018 року 220дп-18 незаконним, позивач оскаржив його до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. За правилами пункту 6 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстави систематичного або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

18. Згідно зі статтею 44 цього ж Закону дисциплінарне провадження здійснюється Комісією.

19. Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону України Про прокуратуру розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена КДКП, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і, в разі необхідності, інших осіб.

20. Порядок прийняття Комісією рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора передбачений статтею 48 Закону України Про прокуратуру .

21. Так, Комісія приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення Комісії викладається в письмовій формі, підписується головуючим і її членами, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких Комісія ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення.

22. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України Про прокуратуру на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

23. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 цього Закону).

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається

24. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, відмовляючи у задоволенні позову, погодився з висновком Комісії про наявність у діях прокурора ОСОБА_2 складу передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру дисциплінарного проступку у зв`язку із установленими фактами протиправного позаслужбового спілкування прокурора зі стороною кримінального провадження, в якому він був керівником групи прокурорів. Також суд погодився з висновком КДКП, що цей дисциплінарний проступок має характер грубого порушення і звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому.

25. Водночас позивач стверджує про необґрунтованість таких висновків, посилається на недоведеність обставин вчинення ним дій, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

26. Велика Палата Верховного Суду з цього приводу зазначає таке.

27. Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону України Про прокуратуру діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

28. За пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 цього Закону прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

29. З метою визначення основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс).

30. Статтею 19 Кодексу визначено, зокрема, що прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища.

31. У розділі ІІІ Кодексу визначені вимоги до позаслужбової поведінки прокурора.

32. Так, відповідно до вимог частини другої статті 21 цього Кодексу прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

33. Позивач стверджує, що спілкування з потерпілим у кримінальному провадженні в приміщенні прокуратури з приводу роз`яснення сутності підозри та обвинувачення, а також про обрання щодо підозрюваного заходів забезпечення кримінального провадження не може свідчити про вступ прокурора у позаслужбові стосунки.

34. Однак Велика Палата Верховного Суду оцінює такі доводи позивача критично та погоджується з висновком суду попередньої інстанції стосовно того, що дослідженими у ході дисциплінарного провадження доказами підтверджуються установлені Комісією обставини щодо фактів протиправного позаслужбового спілкування прокурора ОСОБА_2 з потерпілим ОСОБА_6 , ведення прокурором перемовин з метою досягнення домовленостей щодо вирішення питання за певну винагороду. Такими доказами, серед інших, є пояснення ОСОБА_6 , протокол огляду місця події, протокол допиту свідка та протоколи за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_2 , у яких зафіксовано факти таких позаслужбових стосунків.

35. Таким чином, доводи скаржника про недоведеність обставин вчинення ним дій, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, повністю спростовуються наявними у справі матеріалами.

36. Суд першої інстанції правильно зазначив, що факту вступу з потерпілим у позаслужбові стосунки позивач намагається надати ознак правомірності. Проте докази, які містяться в матеріалах справи, беззаперечно свідчать про обґрунтованість висновків КДКП щодо допущення ОСОБА_2 одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, тобто наявність в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру .

37. У своїй позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про незаконність використання Комісією матеріалів незавершеного кримінального провадження, зокрема і матеріалів негласних розшукових (слідчих) дій як доказів в адміністративній справі.

38. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає, що встановлені в ході дисциплінарного провадження Комісією факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішень Комісією в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень. Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_2 , а лише перевірила викладені у скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури, та наявності в діях прокурора складу дисциплінарного проступку.

39. Разом з тим відомості, необхідні Комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. Тому Комісія витребувала та отримала необхідні для ухвалення оскаржуваного рішення копії матеріалів кримінального провадження, дозвіл на використання яких у межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України надано безпосередньо прокурором.

40. Так, матеріалами справи підтверджується, що постановою від 18 квітня 2018 року прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури Одеської області Чередник Р. В. надав дозвіл члену КДКП Ковальчуку О. М. на розголошення даних досудового розслідування кримінального провадження 42017160000001780 від 18 листопада 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (т. 2, а. с. 55, 56).

41. Отже, підстави для висновку про те, що вказані докази, використані у дисциплінарному провадженні, були отримані у незаконний спосіб - відсутні.

42. З цього приводу суд першої інстанції правильно зазначив, що рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності хоча і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, проте ґрунтується на самостійних правових підставах. Інформація, покладена в основу рішення, отримана Комісією законно, тому могла бути покладена в основу рішення.

43. До того ж, частиною шостою статті 46 Закону України Про прокуратуру члену Комісії надано право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки.

44. Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі Ringvold v. Norway , заява 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

45. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами позивача про те, що протоколи огляду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій не можуть бути предметом доказу в дисциплінарному провадженні.

46. Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора Велика Палата Верховного Суду зробила також у своїх постановах від 22 та 29 січня 2019 року (справи 800/454/17 (П/9901/141/18) та 9901/728/18 відповідно).

47. Також, суд попередньої інстанції правильно встановив, що розгляд висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях позивача відбувався на засадах змагальності, після заслуховування пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснень прокурора, стосовно якого здійснювалося дисциплінарне провадження, з наданням оцінки поясненням обох сторін.

48. Доводи скаржника про неспівмірність застосованого до нього Комісією виду дисциплінарної відповідальності, який, на його думку, є надто суворим відносно вчиненого проступку, не заслуговують на увагу, оскільки, як було встановлено під час дисциплінарного провадження, допущена позивачем поведінка визнана такою, що підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури і держави в цілому, а наслідком таких дій є зростання обурення в суспільстві діями органів влади, виникнення соціальних конфліктів.

49. Суд першої інстанції правильно встановив, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, в тому числі службову характеристику, ступінь його вини та інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

50. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що КДКП належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржуване рішення Комісії є вмотивованим, містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру . Зі змісту цього рішення убачається, що КДКП врахувала всі доводи скаржника і суд першої інстанції не мав правових підстав для його скасування.

51. Водночас з наведених вище мотивів не можуть бути визнані обґрунтованими доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення КДКП винесено на підставі оціночних суджень, з порушенням процедури його прийняття та норм чинного законодавства, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, без проведення ретельної перевірки та за недотримання принципу рівності перед законом, на підставі неналежних та недопустимих доказів, непропорційно та з порушенням презумпції невинуватості.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

52. Оцінюючи установлені під час вирішення спору обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів позивача та відсутність підстав для скасування рішення Комісії від 30 травня 2018 року 220дп-18. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

53. Згідно зі статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

55. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

56. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В. С. Князєв

Судді:

Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима В. В. Пророк

М. І. Гриців О. М. Ситнік

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська

О. С. Золотніков