Постанова у справі № 202/5997/17

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа 202/5997/17

провадження 51-6228 ~км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:~

головуючого~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ,~ ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

захисника~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну~ скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за~ 12017040660001018,~ ~щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не ~судимої, ~~~

у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15~ч.1 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року до ОСОБА_7 застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації її в психіатричну лікарню зі звичайним наглядом.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду без зміни.

~

Судами встановлено, що ОСОБА_7 , будучи неосудною, 22 травня 2017 року близько 13 години 30 хвилин, перебуваючи у приміщенні торгівельного залу магазину Простор 178 , розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Янтарна, 88-А, ~~взяла з відкритої вітрини магазину блиск для губ TM LOreal Infaillible Glam Shine 505 , вартість якого складає 207,75 гривень, поклала до кишені ~своєї сумки та намагалась винести , однак була зупинена працівником ~магазину.

~

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну~ відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 змінити, виключити посилання на спрямованість умислу, мету і мотив її дій, при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України.~ В обґрунтування своєї позиції зазначає, що умисел, мета і~~мотив є елементами суб`єктивної сторони злочину, які встановлюються ~лише щодо ~осудної особи. ~Апеляційний суд допущені місцевим судом порушення не усунув.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в суді касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Захисник ~заперечив проти задоволення вимог скарги прокурора.

~

~ Мотиви суду

Відповідно до~ст. 433 КПК України~суд касаційної інстанції~~ перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.

Висновки суду про вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, яке містить об`єктивні ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15~ч.1 ст. 185 КК України , а також вид застосованих примусових заходів медичного характеру, у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.

Разом із тим ~колегія суддів вважає прийнятними касаційні доводи прокурора щодо безпідставного посилання судів нижчих інстанцій на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_7 , при вчиненні нею інкримінованого суспільно небезпечного діяння. ~~

Осудність є однією з загальних ознак суб`єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених~ст. 19 КК України~критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.

Виходячи з положень статей~23,~24 КК України~умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.~~

Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.~~

Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.~~

Відповідно до дослідженого судом першої інстанції висновку судово-психіатричної експертизи 156 від 18 серпня 2017 року ОСОБА_7 у період вчинення інкримінованого їй діяння~ та на час проведення експертизи страждала на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдальної. Зазначене хронічне захворювання позбавило ОСОБА_7 можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння.

З зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні~ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину.

Тому, висновки суду про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, що беззаперечно ~є свідченням неправильного застосування такого закону.

Суд звертає увагу, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних інтересів осіб з психічними розладами, тому~ розгляд таких~ проваджень має спеціальну процедуру, яка~ урегульована спеціальними нормами закону. ~~~~

Зокрема, статтею 505 КПК України передбачено, що обов`язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є:~ час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому~ враховуються і інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди).

Тобто, предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, ~а умисел, мета і~~мотив ~є елементами суб`єктивної сторони саме злочину та ~встановлюються~ лише щодо~ осудної особи, на що суди нижчих інстанцій увагу не звернули.

Прокурор у апеляційній скарзі наголошував про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив рішення місцевого суду змінити, виключити посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_7 при вчиненні суспільно небезпечного діяння. Проте, апеляційний суд залишив ~скаргу без задоволення, з огляду на те, що ухвала суду про застосування примусових заходів медичного характеру може бути змінена лише у двох випадках, передбачених ч.2 ст. 408 КПК, яких встановлено не було.

Відсутні підстави~ вважати неправильним такий~ висновок, але в даному випадку апеляційний суд повинен був урахувати і інші положення процесуального закону, які дають можливість суду, навіть з власної ініціативи, у разі виявлення очевидних порушень, приймати рішення щодо покращення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд наголошує, що верховенство права (частина перша статті 8 КПК) є засадою кримінального провадження, відповідно до якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Саме на реалізацію цієї засади спрямовані встановлені спеціальними нормами КПК винятки, які дають можливість судам усіх інстанцій без обмеження процесуальними позиціями сторін, навіть з власної ініціативи, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, приймати рішення щодо покращення правового становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Зокрема, ~частиною другої статті 404 КПК передбачено, що ~суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відтак у разі виявлення неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (посилання на спрямованість умислу, мету і мотив ~дій, як на складові злочину,~ у той час коли вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру) апеляційний суд вправі був виправити допущену місцевим судом помилку та виключити із ухвали зайві ~посилання, втім цього не зробив.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. ~434, 436, ~438, 441, 442 КПК України, ~ Суд вважає, що ухвали обох судових інстанцій у відповідній частині підлягають зміні шляхом виключення посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_7 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України.~

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року~ щодо ОСОБА_7 змінити, виключивши посилання на спрямованість умислу, мету і мотив її дій при вчиненні суспільно небезпечного діяння.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~ ОСОБА_8 ~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3

~

~

~