Постанова у справі № 471/375/17-ц

Постанова

Іменем України

24 червня 2019 року

м. Київ

справа 471/375/17-ц

провадження 61-29964 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Братська районна державна адміністрація Миколаївської області, Відділ Держгеокадастру у Братському районі Миколаївської області, Новокостянтинівська сільська рада Братського району Миколаївської області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Братського районного суду Миколаївської області у складі судді Скарбницької І. Б. від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, Відділу Держгеокадастру у Братському районі Миколаївської області, Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що 30 листопада 1988 року вона була прийнята на роботу до колгоспу імені Мічуріна, 26 січня 1989 року була прийнята в члени колгоспу. Згодом колгосп імені Мічуріна було реорганізовано в колективне сільськогосподарське товариство імені Мічуріна (далі - КСПТ імені Мічуріна), яке 22 листопада 1995 року отримало Державний акт на право колективної власності на землю серія НОМЕР_1 .

05 вересня 1997 року ОСОБА_1 звільнилася з КСПТ імені Мічуріна за власним бажанням.

Позивач вказувала, що з невідомих причин, під час розпаювання землі, її ім`я не було внесено до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай) та не видано сертифікат на земельну частку (пай). Керівництво КСПТ імені Мічуріна без пояснень відмовило ОСОБА_1 в отриманні земельної частки (паю), до інших органів з цього приводу вона не зверталася.

Позивач просила поновити строк на звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки він пропущений з поважних причин - позивач не була обізнана із законодавством та не мала коштів на кваліфіковану правову допомогу, та визнати за нею право на земельну частку (пай) КСПТ імені Мічуріна Братського району Миколаївської області розміром 6,87 умовних кадастрових гектарів, вартістю 20 582,15 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустила визначений законом строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права, про застосування якого заявив відповідач - Новокостянтинівська сільська рада Братського району.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Братського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач мала право на земельну частку (пай), але пропустила строк позовної давності без поважних причин, про застосування якого заявив відповідач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Братського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову з причин пропуску строку позовної давності, судами не було визнано поважними причинами пропуску обставини, на які посилалась позивач, а саме: неодноразові звернення до державних органів та їх посадових осіб; відмови у наданні безоплатної вторинної правової допомоги з даного питання; похилий вік позивача; відсутність коштів для звернення до приватних адвокатів.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду в травні 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві - Кривцовій Г. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що позивач з 30 листопада 1988 року була прийнята на роботу в колгосп імені Мічуріна Братського району Миколаївської області.

26 січня 1989 року ОСОБА_1 рішенням загальних зборів колгоспу імені Мічуріна була прийнята в члени цього колгоспу.

Колгосп імені Мічуріна було реорганізовано в КСПТ імені Мічуріна.

22 листопада 1995 року КСПТ імені Мічуріна отримало Державний акт на право колективної власності на землю серія НОМЕР_1 . Вартість земельної частки (паю) площею 6,87 умовних кадастрових гектарів, на момент розпаювання КСПТ імені Мічуріна, становила 20 582,15 грн.

05 вересня 1997 року ОСОБА_1 була звільнена з КСПТ імені Мічуріна за власним бажанням.

Встановлено, що ім`я ОСОБА_1 відсутнє в уточнених списках громадян - членів КСПТ імені Мічуріна Братського району, який є Додатком до акта серії НОМЕР_1. Дані списки було складено у 1995 році та уточнено протоколами загальних зборів у 1997 та 1999 роках.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК Української РСР особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Встановлено, що на час одержання КСПТ імені Мічуріна державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 працювала в КСПТ та залишалася його дійсним членом. Суди дійшли вірного висновку, що позивач мала право на земельну частку (пай) та мала право на виділення її в натурі.

У той же час, як правилами статті 71 ЦК Української РСР, так і приписами статті 257 ЦК України 2004 року (чинного на час звернення до суду) визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вимогами статті 76 та частини першої статті 80 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Встановлено, що розпаювання земель КСПТ імені Мічуріна відбувалося на протязі 1995 - 1999 років.

Верховний Суд зазначає, що перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що право позивача ОСОБА_1 порушено, однак нею пропущено на значний строк позовну давність, про який заявлено відповідачем Новокостянтинівською сільською радою. Наведені ОСОБА_1 причини пропуску визначеного законом трирічного строку позовної давності суди обґрунтовано визнали неповажними, тому правомірно відмовили у задоволенні позову саме з цієї підстави.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 , 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Кривцова Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник