Постанова у справі № 802/2117/17-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 9 травня 2019 року

м. Київ

Справа 802/2117/17-а

Провадження 11-1373апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес (далі - CТОВ Прогрес ) на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року (судді Гонтарук В. М., Біла Л. М., Граб Л. С.) у справі 802/2117/17-а за позовом C ТОВ Прогрес до державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Кушнір Валерії Валеріївни (далі - державний реєстратор), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправними й скасування рішень та

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року CТОВ Прогрес звернулося до суду з позовом до державного реєстратора, у якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 листопада 2016 року за індексним номером 32633182 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 25 листопада 2016 року (без номера), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо оренди строком на 10 років земельної ділянки площею 1,9429 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - спірна земельна ділянка 1);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 листопада 2016 року за індексним номером 32631726 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 25 листопада 2016 року (без номера), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо оренди строком на 10 років земельної ділянки площею 1,9428 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - спірна земельна ділянка 2).

Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати.

На обґрунтування позову CТОВ Прогрес зазначило, що позивач є орендарем земельної ділянки строком на 5 років, що знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, в результаті укладання договорів оренди землі у 2010 році з власником земельних ділянок ОСОБА_2 . Однак, внаслідок неправомірних дій державного реєстратора здійснено подвійну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок, що порушує право позивача на користування орендованими землями.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 12 березня 2018 року позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 03 липня 2018 рокурішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року скасував, а провадження у справі закрив на підставі частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, СТОВ Прогрес у касаційній скарзі зазначило, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням статей 1, 3, 19, 242 КАС України та невірним застосуванням статей 10, 24 Закону України від 01 липня 2004 року 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон 1952-IV), унаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності розгляду цього спору в порядку цивільного судочинства. На думку скаржника, предметом перевірки та з`ясування обставин судом у цій справі є виключно дотримання державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень під час покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації похідного речового права - права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем. Крім того, питання правомірності чи неправомірності набуття позивачем чи третьою особою права користування на спірні земельні ділянки, як і питання, пов`язані з реалізацією власником земельних ділянок права власності на них чи дотримання умов укладених цивільно-правових угод перед судом не порушено. На підставі викладеного скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що вважає вимоги касаційної скарги безпідставними, а оскаржувану постанову суду законною та обґрунтованою. Посилання скаржника на публічно-правовий характер цього спору не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки між сторонами існує спір про право, тому суд апеляційної інстанції вірно встановив, що цей спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. У зв`язку з викладеним ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надіслали.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 23 листопада 2018 року передав справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Аксен проти Німеччини , заява 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Варела Ассаліно проти Португалії , заява 64336/01).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги C ТОВ Прогрес .

Суди попередніх інстанцій установили , що між ОСОБА_2 (орендодавець) і СТОВ Прогрес в особі директора Страмінського С. М. (орендар) укладено договори оренди землі від 12 січня 2010 року, відповідно до яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування спірні земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договори укладено на 10 (десять) років (п. 8 договорів). Договори зареєстровано відділом Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 27 травня 2011 року за 052260004000237 та 052260004000140.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно СТОВ Прогрес стало відомо, що ОСОБА_2 уклала нові договори оренди землі щодо спірних земельних ділянок з ОСОБА_1 , на підставі яких державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- від 30 листопада 2016 року за індексним номером 32633182 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі б/н від 25 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо оренди спірної земельної ділянки НОМЕР_3 ;

- від 30 листопада 2016 року за індексним номером 32631726 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі б/н від 25 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо оренди спірної земельної ділянки НОМЕР_4.

Вважаючи вказані рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права оренди спірних земельних ділянок протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Обставини справи її учасники під сумнів не ставлять.

Задовольняючи позовні вимоги СТОВ Прогрес , Вінницький окружний адміністративний суд виходив із того, що на порушення вимог чинного законодавства органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень при проведенні державної реєстрації речових прав за договорами оренди землі, укладеними між СТОВ Прогрес і ОСОБА_2 в 2016 році, належним чином не перевірили чи вже зареєстровані права оренди на ці земельні ділянки, внаслідок чого неправомірно здійснили повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих самих земельних ділянок, чим істотно порушили законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря земельних ділянок.

Скасовуючи рішення окружного адміністративного суду та закриваючи провадження в адміністративній справі, апеляційний суд зазначив, що спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У цій справі позивач, оскаржуючи рішення державного реєстратора, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права в іншої особи.

У раніше ухваленій постанові від 04 вересня 2018 року у справі 823/2042/16 (провадження 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на користування спірними земельними ділянками від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб`єктний склад сторін спір може вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Оскільки позивачем у цій справі є юридична особа - СТОВ Прогрес , належним відповідачем має бути фізична особа - ОСОБА_1 , то виходячи з суб`єктного складу сторін спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, відтак рішення суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є правильним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська