Постанова у справі № 0540/6280/18-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа 0540/6280/18-а

Провадження 11-210апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н . П. , Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до державного кадастрового реєстратора Відділу у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області Вовк Валентини Олексіївни (далі - Державний реєстратор Держгеокадастру, Управління Держгеокадастру відповідно) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року (суддя Давиденко Т. В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року (судді Шишов О. О., Сіваченко І . В., Блохін А. А.) ,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 16,5 га на території Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області (далі - Сільрада), на ім`я ОСОБА_6 , яку здійснено Державним реєстратором Держгеокадастру ;

- зобов`язати відповідача вчинити дії по скасуванню реєстрації земельної ділянки на ім`я ОСОБА_6 шляхом закриття поземельної книги і скасування кадастрового номера;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Держгеокадастру від 29 травня 2018 року РВ-1400311072018 про відмову ОСОБА_2 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про право безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення площею 2,0 га на території Сільради;

- зобов`язати відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру про безоплатну передачу Васильченку В. В . права на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Сільради.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що у жовтні 2017 року він звернувся до Управління Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га, що перебувають на території Сільради відповідно до вимог статті 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК). Не отримавши відповіді від Управління Держгеокадастру, у січні 2018 року позивач уклав договір із землевпорядником на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отримавши пакет документів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до Державного реєстратора Держгеокадастру та 29 травня 2018 року отримав рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки замовлена ОСОБА_2 земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою, яка зареєстрована за ОСОБА_6

Оскільки на час розроблення проекту землеустрою земельна ділянка була вільною, ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв`язку з тим, що цей позов підлягає розгляду судом загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та помилковість висновку судів про те, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для подовження розгляду.

Обґрунтовуючи незаконність рішень судів попередніх інстанцій, скаржник вказує на публічно-правовий характер цього спору, оскільки він виник та пов`язаний зі здійсненням Державним реєстратором Держгеокадастру владних управлінських функцій у зв`язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 1 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , а ухвалою від 27 лютого 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки в касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.

Відзивів на касаційну скаргу на час розгляду справи не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, позовна заява містить вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 16,5 га за ОСОБА_6 , скасування рішення про відмову ОСОБА_2 у внесенні відомостей про право безоплатної передачі йому земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Тобто вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення Державного реєстратора Держгеокадастру про реєстрацію земельної ділянки на ім`я ОСОБА_6 , що пов`язано з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстроване аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи рішення про державну реєстрацію земельної ділянки на ім`я ОСОБА_6 , не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію земельної ділянки стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в цій справі. Оскільки спір у справі не є публічно-правовим, тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріаль ного права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач О. Б. Прокопенко

Судді Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук І. В. Саприкіна

Д . А. Гудима О . М. Ситнік

О . С. Золотніков В. Ю . Уркевич

В. С . Князєв О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко