Постанова у справі № 802/2135/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа 802/2135/16-а

провадження К/9901/44990/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуг" до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової Оксани Олександрівни , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна зернова компанія", ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування рішення, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуг" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Крапівницької Н.Л. від 28 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гонтарука В.М., Білої Л.М., Граб Л.С. від 16 травня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуг" звернулось до суду з позовом до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О.О. , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна зернова компанія", ОСОБА_2 , у якому просило визнати протиправними дії приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О.О. та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 від 21.10.2016.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Рішення судів мотивовано тим, що ОСОБА_2 разом із заявами про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки було подано повний пакет документів, а також витяги з Державного земельного кадастру, які підтверджували факт відсутності вже зареєстрованих прав на земельну ділянку. Вчиняючи реєстраційні дії на основі поданих документів, нотаріус діяла правомірно, на підставі та у спосіб, що визначений чинним законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовим рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуг" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуг" використовувало земельну ділянку загальною площею 3.0597 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка розташована на території Пилявської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, на підставі договору оренди землі 15 від 26.01.2007, укладеного між ним та ОСОБА_3 терміном на 15 (п`ятнадцять) років. Договір зареєстровано у Тиврівському секторі реєстрації Вінницької регіональної філії "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.04.2007 за 040784800097, що підтверджується Копією книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, довідкою про сплату орендної плати.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.10.2016 спадкоємцем земельної ділянки загальною площею 3.0597 га кадастровий номер НОМЕР_1 після смерті ОСОБА_3 став син ОСОБА_2 та яким, у подальшому, було укладено договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна зернова компанія".

21.10.2016 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. було прийнято рішення 17044145 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , на підставі вищезаначеного договору оренди, про що внесено відомості в єдину базу прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуг" обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , до якого перейшло право власності на земельну ділянку, всупереч вимогам статті 148-1 Закону України Про оренду землі в установленому порядку не порушував питання про розірвання договору оренди землі, та незаконно уклав договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ Національна зернова компанія , яка перебувала у товаристві в оренді на підставі договору 15 від 26.01.2007, укладеного з ОСОБА_3

7. Інші учасники справи своїх доводів відносно касаційної скарги не надіслали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, тут і далі у редакції, чинній на час спірних правовідносин, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

9. За правилами частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

10. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

11. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

12. Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

14. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

15. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі 815/6945/16.

18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

16. У справі, що розглядається, спір виник стосовно правомірності рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права за договором оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Національна зернова компанія", з підстав існування чинного договору оренди цієї ж самої земельної ділянки, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробуг" та ОСОБА_3 .

17. Відтак, у даній справі фактично оскаржується чинність договору оренди, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію речового права.

18. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами - договором оренди землі.

19. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

20. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

21. Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

22. Оскільки спірні правовідносини фактично виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробуг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна зернова компанія" стосовно права оренди на земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

23. За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) не має публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

24. У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить корпоративний спір, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.

25. Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

26. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

27. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

28. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

29. Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France 88/1991/340/413).

30. Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуг" задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - скасувати.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуг" до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової Оксани Олександрівни , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна зернова компанія", ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Роз`яснити право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців