Постанова у справі № 640/16022/16-ц

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа 640/16022/16-ц

провадження 61-9996св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик ~ С. П. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року у складі судді Золотарьової Л. І. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 09 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бровченко І. О., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебуває з відповідачем у шлюбі з 08 липня 2006 року. Сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час перебування у шлюбі сім'я проживала за адресою: АДРЕСА_1. Цей житловий будинок вони використовували для постійного проживання. Однак відповідач чинить перешкоди у користуванні житловим будинком, обмежуючи їй та дитині доступ до нього.

У зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо здійснення перешкод у користуванні житлом позивач 30 червня 2016 року зверталась з заявою до Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та з повідомленням про кримінальне правопорушення від 15 вересня 2016 року.

Просила суд на підставі статей 383, 405 ЦК України та 150 ЖК Української РСР зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користування їй та малолітній дитині житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом їх вселення до будинку, стягнути з відповідача судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_4 та малолітньою ОСОБА_5 житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Усунуто перешкоди у користуванні житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_5 до житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 102,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач чинить позивачу та дочці перешкоди у користування спірним житловим будинком, а позивач з дочкою мають право на користування цим житлом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 09 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав позивача щодо користування спірним житловим будинком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що справа розглянута без участі відповідача та його представника, позивач не повідомила суду, що вона та малолітня дитина забезпечені житлом, яке належить на праві власності матері позивача, відповідач не чинив перешкод у доступі до будинку, а навпаки у позивача є вільний доступ, однак ОСОБА_4 разом з дочкою добровільно залишила місце проживання - спірний будинок. Позивач втратила право користування житлом, а суди неправильно застосували норми статей 396, 405 ЦК України. Крім того, власниками частини житлового будинку є інші особи, які не були залучені до участі в справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 08 липня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено шлюб.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2017 року, яке на час розгляду справи у суді першої інстанції не набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано. У подружжя народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як відомо з договору купівлі-продажу від 02 квітня 2004 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 квітня 2004 року, відповідач ОСОБА_6 є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою Відділу реєстрації місця проживання у Київському районі м. Харкова від 11 квітня 2017 року у житловому будинку на АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_6 (власник частини будинку), позивач ОСОБА_4 з 06 вересня 2006 року як дружина (наймач), донька ОСОБА_5 з 23 січня 2008 року (наймач).

Суд встановив, що позивач з дочкою вселилися та проживали у спірному житловому будинку як члени сім'ї власника будинку (відповідача), за його згодою, будучи однією сім'єю.

Як відомо з листа начальника Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 17 серпня 2016 року, 30 червня 2016 року позивач звернулася до відділу поліції з заявою про відкриття кримінального провадження з приводу неправомірних дій відповідача - здійснення перешкод у користуванні житлом.

15 вересня 2016 року позивач вдруге звернулася до Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області в Харківській області з заявою про вчинення відповідачем стосовно неї злочину за фактом нанесення їй 09 вересня 2016 року легких тілесних ушкоджень та систематичного перешкоджання їй та дочці у проживанні в будинку на АДРЕСА_1, зазначала, що вона з дочкою через такі дії відповідача не може проживати у вказаному будинку.

Згідно з висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи від 26 серпня 2016 року, за подіями, які відбулись 09 вересня 2016 року, як стверджує ОСОБА_4, між нею та її чоловіком (відповідачем), позивачу завдані легкі тілесні ушкодження.

З приводу заяви позивача про вчинення злочину від 15 вересня 2016 року у листі начальника Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01 листопада 2016 року зазначено, що провадження припинено, з'ясувати події не вдалося, оскільки ОСОБА_6 на неодноразові запрошення до поліції не приходив, при відвідуванні за місцем проживання був відсутній. Роз'яснено право звернення до суду, оскільки вбачаються цивільно-правові відносини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Статтею 9 ЖК Української РСР визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно з положеннями статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно із частиною четвертою статті 156 ЖК Української РСР припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей згода власника не потрібна (частина друга статті 156, частина перша статті 161 ЖК Української РСР).

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України Про охорону дитинства сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. А отже обов'язок і відповідальність за створення належних умов для проживання дитини покладається на її сім'ю, тобто в даному випадку батьків.

Згідно із частиною 2 статті 18 цього Закону діти мають право користуватися займаним приміщенням як члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення.

Встановивши, що відповідач чинить перешкоди позивачу та дитині ОСОБА_5 у проживанні у спірному будинку, в якому позивач зареєстрована у визначеному законом порядку та не може вселитися до нього у результаті перешкоджання цьому відповідачем, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та усунення перешкод у користуванні спірним житлом, оскільки вимога про вселення позивача відповідає положенням закону, а порушене право користування житловим приміщенням - відновленню.

Доводи касаційної скарги про те, що справа розглянута без участі відповідача та його представника не знайшли свого підтвердження, оскільки хвороба представника позивача не звільняла його самого від обов'язку особисто з'явитись за викликом суду та не позбавляла права укласти угоду з іншим представником. ОСОБА_6 брав участь особисто у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 09 січня 2018 року за його апеляційними скаргами, тому не був позбавлений права на подання клопотання, в тому числі допит свідків, надання доказів з обґрунтуванням неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно від нього не залежали.

Доводи відповідача про те, що позивач не повідомила суду, що вона та малолітня дитина забезпечені житлом, яке належить на праві власності матері позивача, є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Не знайшли свого підтвердження доводи скарги про те, що відповідач не чинив перешкод у доступі до будинку, а навпаки у позивача є вільний доступ, однак ОСОБА_4 разом з дочкою добровільно залишила місце проживання - спірний будинок, оскільки спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Доводи про те, що позивач втратила право користування житлом, а суди неправильно застосували норми статей 396, 405 ЦК України також є безпідставними, оскільки припинення сімейних відносин із власником житла не позбавляє позивача права на користування житловим приміщення, до якого позивач вселилася як член сім'ї власника на законних підставах за його згодою.

Доводи скарги про те, що власниками частини житлового будинку є інші особи, які не були залучені до участі в справі є необґрунтованими, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів інших власників судові рішення не стосуються.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 09 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик