Постанова у справі № 520/15238/14-ц

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа 520/15238/14-ц

провадження 61-18960св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2015 року у складі судді Реви С. В. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Сєвєрової Є. С., Гірняк Л. А., та касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Сєвєрової Є. С., Гірняк Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю.

Позовна заява мотивована тим, що у 1995 році вона познайомилась з відповідачем. З 07 грудня 1997 року вони почалипроживати однією сім'єю, вести спільне господарство, спільний бюджет, оформлювали угоди по відчуженню майна.

Як на доказ наведених обставин , позивач посилалася на листування між нею та ОСОБА_5 до 2004 року (оскільки саме до цього часу він перебував на посаді мецмену на судні), заяви сусідів, показання свідків, фотокартки. Також наведене підтверджує письмова згода ОСОБА_5 на укладання правочину від 28 лютого 2010 року щодо розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, що проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою,

За час їх спільного проживання було придбане майно.

З 2012 року їх стосунки погіршились, відповідач почав уникати матеріальних зобов'язань щодо утримання квартири АДРЕСА_1.

У зв'язку з цим позивач просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з 07 грудня 1997 по 01 вересня 2014 року.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2015 року позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_5 з 07 грудня 1997 року по 01 вересня 2014 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач надала суду належні докази, які підтверджують факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 07 грудня 1997 року по 01 вересня 2014 року.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2015 року змінено. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року по 01 квітня 2012 року.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що факт проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року визначений правилами Сімейного Кодексу України (далі - СК України), до 01 січня 2004 року діяли положення Кодексу про шлюб та сім'ю України, який не передбачав встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

У червні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та залишити позовні вимоги без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права розглянув справу про встановлення юридичного факту в позовному провадженні, не врахувавши, що існує спір про право, та не закрив провадження у справі. Апеляційний суд, встановивши, що на розгляді у цьому ж суді перебуває справа між тими ж сторонами про поділ майна подружжя, безпідставно відхилив його доводи про залишення цього позову без розгляду, роз'яснивши позивачу право на звернення до суду на загальних підставах та об'єднання в одне провадження позовних вимог про встановлення юридичного факту та поділ спільного сумісного майна.

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою звернулася ОСОБА_4, яка посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно не взято до уваги беззаперечні докази, які підтверджують факт спільного проживання, господарювання, ведення побуту, бюджету та відпочинку з відповідачем з 1997 року по 2012 рік.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначала, що доводи касаційної скарги ОСОБА_5 є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Від ОСОБА_5 заперечення на касацйну скаргу ОСОБА_4 не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 234 та пункту 5 частини першої статті 256 ЦПК України 2004 року суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

Згідно з частиною шостою статті 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Апеляційний суд, встановивши, що на розгляді в апеляційному суді між цими ж сторонами перебуває справа 520/11083/15-ц про поділ майна, дійшов обґрунтованого висновку, що об'єднання справ в одне провадження на цій стадії є неможливим та єдиним шляхом вирішення спору між сторонами по суті залишається послідовний розгляд апеляційних скарг.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з 07 грудня 1997 року по 01 вересня 2014 року.

Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Статтею 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правила статті 74 СК України на спірні правовідносини, що виникли і тривали до 01 січня 2004 року, не поширюються, а нормами чинного на той час Кодексу про шлюб та сім'ю України визнання майна спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не передбачено.

У статті 57 ЦПК України 2004 року визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Апеляційний суд, посилаючись на покази свідків, фотокартки, листування між сторонами , та врахувавши наведені норми матеріального права, дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період до 01 січня 2004 року задоволенню не підлягають та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року по 01 квітня 2012 року.

Таким чином, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку відповідно до вимог статей 10 , 60, 212 ЦПК України2004 року та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи про встановлення юридичного факту в позовному провадженні без встановлення наявності спору про право, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Інші доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин судові рішення відповідають вимогам статей 212-215, 316 ЦПК України 2004 рокущодо законності й обґрунтованості.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2015 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик