Постанова у справі № 2а-13471/10/0470

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа 2а-13471/10/0470

адміністративне провадження К/9901/4516/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 (судді - Ясенова Т.І., Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"; далі - ПАТ "Інтерпайп НТЗ") до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - Митниця) про скасування податкових повідомлень,

У С Т А Н О В И В:

ПАТ "Інтерпайп НТЗ" звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, до Митниці, у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення від 29.09.2010 N 87, яким товариству визначені митні платежі на суму 33`348,61 грн, та податкове повідомлення від 29.09.2010 N 88 в частині визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 332`271,57 грн, як такі, що прийняті Митницею з порушенням статті 267 Митного кодексу України (далі - МК України). Позивач вважає, що Митниця безпідставно додала до вартості імпортного товару вартість послуг по зберіганню, оскільки останні не стосується "ціни оцінюваних товарів " і не пов'язані з поставкою (імпортом) товару на митну територію України.

Суди встановили, що ПАТ "Інтерпайп НТЗ" відповідно до умов укладеного із компанією СІМРROGETTI S.p.A" (Італія) контракту від 26.09.2007 560071834 здійснило поставку вапняної печі.

Митна вартість вапняної печі при ввезенні на митну територію України визначалась за ціною договору (перший метод).

У період з 30.08.2010 по 20.09.2010 працівники Митниці провели перевірку стану дотримання товариством законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2008 по 30.06.2010 та склали акт від 20.09.2010 N 12/10/110000000/5393116 про порушення ПАТ "Інтерпайп НТЗ" вимог чинного законодавства України з питань митної справи і визначили загальну суму заниження митної вартості товару, що призвело до несплати митних платежів у сумі 243`746,80 грн, в тому числі мито - 22`232,41 грн та ПДВ - 221`831,20 грн. Такий висновок акту обґрунтований тим, що відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 18.02.09 6 до контракту від 26.09.2007 560071834 з компанією СІМРROGETTI S.p.A" сума послуг по зберіганню обладнання на території Італії до 31.05.2009 відносилася на рахунок продавця, а з 01.06.2009 ці послуги оплачувались ВАТ ІНТЕРПАЙП НТЗ"; сума за зберігання обладнання за 1 місяць склала 12480 Євро, за весь період - 99840 Євро; послуги по зберіганню обладнання компанією СІМРROGETTI S.p.A" на території Італії сплачено позивачем у повному обсязі; сума витрат на зберігання була віднесена на формування первісної вартості основних засобів. Крім того, ці витрати не входили до вартості об'єкту, на який розповсюджувалася дія постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2008 444 щодо звільнення від сплати мита та ПДВ, тому платежі щодо донарахованої митної вартості повинні справлятися без застосування преференції. Отже, на думку відповідача, відповідно до частини 1 статті 267 МК України до ціни, що підлягала сплаті за вапняну піч, слід було додати витрати на послуги по зберіганню обладнання іноземним контрагентом.

На підставі акта перевірки Митниця прийняла податкові повідомлення форми "Р" від 29.09.2010 N 88 і N 87, з приводу правомірності яких виник спір.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 12.03.2011 позов ПАТ "Інтерпайп НТЗ" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення від 29.09.2010 N 87 та податкове повідомлення від 29.09.2010 N 88 в частині визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з ПДВ на суму 332`271,57 грн.

Судове рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що виходячи зі змісту статті 267 МК України та умов поставки товару згідно з Інкотермс-2000, до ціни, що була фактично підлягала сплаті за піч, витрати на зберігання не додаються. Крім того, суд зазначив, що приймаючи вантажну митну декларацію, погодилися із задекларованими відомостями та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань за результатами виїзної планової документальної перевірки.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.11.2013 постанову суду першої інстанції скасував, в позові відмовив.

Суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення міжнародного права, зокрема, статтю 18 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року та коментар 7.1 Технічного комітету з митної оцінки, підтримав твердження митного органу-відповідача про те, що для визначення митної вартості додаються витрати на зберігання до ціни, що була фактична сплачена або підлягала сплаті за товари.

Позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ПАТ "Інтерпайп НТЗ" зазначає, що митна вартість складається із ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товари, та додаткових витрат, понесених покупцем відповідно до частини 2 статті 267 МК України. До витрат, на вартість яких повинна бути скоригована митна вартість товару, вартість зберігання товару не відноситься, оскілки такі витрати не передбачені вказаною нормою, як не передбачені і у статті 8 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року. Відповідач не надав доказів обов'язковості застосування Коментаря 7.1 Технічного комітету з митної оцінки на території України. Також позивача звертає увагу на те, що під час митного оформлення відповідач мав інформацію про понесені товариством витрати щодо зберігання товару на території продавця, тобто митний орган володів усією інформацією щодо імпортованого товару на момент митного оформлення та визначення його митної вартості, і пропустив його на митну територію України, тому відповідно до положень статті 265 МК України, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III та пункту 10.3 статті 10 "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 168/97-ВР у подальшому митниця не мала правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки щодо митної вартості товару, зокрема з посиланням на результати перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.05.2014 К/800/25696/14 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.02.2019 касаційну скаргу відповідача прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 7 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

10.04.2008 Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (GATT).

Статтею 6 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ), що є невід'ємною частиною зазначеної Угоди, визначено, що митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість складається із суми: a) ціни або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої під час виробництва імпортних товарів; b) суми для прибутків та загальних витрат, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які оцінюються та які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту; c) ціни або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення методу оцінювання, вибраного членом згідно з пунктом 2 статті 8. Жодний член не може вимагати від будь-якої особи, яка не є резидентом на його території, або примушувати її надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Однак інформація, надана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в іншій країні органами влади країни імпорту за згодою виробника й за умови, що вони повідомлять достатньою мірою заздалегідь урядові відповідної країни, а останній не заперечує проти розслідування.

Відповідно до статті 8 Угоди про застосування статті VII ГАТТ під час визначення митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається: a) такі витрати настільки, наскільки вони понесені покупцем, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари: i) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за покупку; ii) вартість контейнерів, які для митних цілей уважаються єдиним цілим з відповідними товарами; iii) вартість упаковки, чи за оплату праці, чи матеріалів; b) вартість, розподілена належним чином, таких товарів та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів, якщо такої вартості не включено до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті: i) матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що включені до імпортних товарів; ii) інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, які використовуються під час виробництва імпортних товарів; iii) матеріали, які використовуються під час виробництва імпортних товарів; iv) технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, які виготовлені в місці, іншому, ніж країна-імпортер, та які необхідні для виробництва імпортних товарів; c) роялті й ліцензійні платежі, пов'язані з товарами, що оцінюються, які покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті й платежі не включаються до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті; d) вартість будь-якої частини доходу від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних товарів, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю. 2. Під час розробки свого законодавства кожний член передбачає цілковите або часткове включення до митної вартості або виключення з неї такого: a) вартості транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення; b) витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов'язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення; c) вартості страхування. 3. Додавання до фактично сплаченої ціни або ціни, що підлягає сплаті згідно із цією статтею, робляться лише на підставі об'єктивних даних і таких даних, що піддаються обчисленню. 4. Під час визначення митної вартості не допускається додавань до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за винятком тих, які передбачені в цій статті.

Відповідно до частини 2 статті 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Отже, законодавство України з питань визначення митної вартості товарів повністю відповідає міжнародним вимогам, зокрема, Угоди про застосування статті VII ГАТТ, і не містить такі види витрат, як зберігання товару, що включаються до митної вартості.

Коментар Технічного комітету надається на вимогу члену або Комітету на технічному рівні у вигляді консультації з будь-яких справ, що стосуються оцінювання імпортних товарів для митних цілей та не є нормативним актом.

Крім того, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК України).

У пункті 19 зазначеної статті МК України міститься визначення терміна "митні процедури" - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), погодивши митну вартість товару, то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 21.01.2011, 18.09.2012, 04.11.2014 (справи NN 21-64а10, 21-203а12, 21-479а14 відповідно), який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судами, товар був пропущений на територію України.

Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, касаційну скаргу ПАТ "Інтерпайп НТЗ" слід задовольнити.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 349, частини 1 статті 351, частиною 1, частиною 5 статті 355, статті 356, статті 359, частиною 3 статті 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 скасувати і залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2011.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду