Постанова у справі № 213/1426/17(2-а/213/39/17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа 213/1426/17(2-а/213/39/17)

адміністративне провадження К/9901/2667/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді - Круговий О.О., Шлай А.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції, інспектора роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Рудєва Віталія Леонідовича про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в місті Кривому Розі ДПП), інспектора роти 3 батальйону 1 УПП в місті Кривому Розі ДПП Рудєва ~ В.Л. (далі - інспектор Рудєв В.Л.) про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просила:

- визнати протиправними дії інспектора Рудєва В.Л. щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності;

- скасувати постанову від 30 березня 2017 серії АА 264759 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85,00 грн. за частиною першою статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що 30 березня 2017 року у місті Кривому Розі по вулиці Сонячна, 10 на території КЗШ 102, інспектором Рудєвим В.Л. винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 178 КУпАП. У вказаній постанові зазначено, що позивач знаходилася в громадському місці, а саме на території КЗШ 102 з явними ознаками сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, нечітка хода), чим принижувала людську гідність і громадську мораль. Позивач вважає вказану постанову безпідставною та винесеною з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки вона не перебувала в стані алкогольного сп'яніння, а освідчення її на стан сп'яніння не проводилося. При цьому, її поведінка та зовнішній вигляд були зумовлені тим, що вона декілька годин фарбувала труби на спортивному майданчику і перебувала в кабінеті, в якому знаходилися лакофарбові матеріали. Також, позивач стверджує, що її поведінка жодним чином не принижувала людську гідність і громадську мораль.

Постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасовано постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково:

- скасовано постанову від 30 березня 2017 серії АА 264759 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85,00 грн. за частиною першою статті 178 КУпАП;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням, УПП в місті Кривому Розі ДПП звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначив, що під час патрулювання, інспектором Рудєвим В.Л. було помічено жінку, яка курила тютюновий виріб у забороненому місці, а саме на території КЗШ 102 по вулиці Сонячній, 10. Під час спілкування з позивачем інспектором виявлено, що ОСОБА_2 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння та веде себе непристойно, що становить собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 178 КУпАП. У зв'язку із тим, що ОСОБА_2 знаходилась у громадському місці у п'яному вигляді, що ображає людську гідність та громадську мораль інспектором патрульної поліції винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, показами свідків та відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів. Таким чином, позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн. УПП в місті Кривому Розі ДПП зазначає про безпідставне посилання суду апеляційної інстанції на те, що стан алкогольного сп'яніння позивача не підтверджено оглядом лікаря або проведенням інспектором дослідження із застосуванням відповідного обладнання, оскільки нормами КУпАП огляд на стан алкогольного сп'яніння передбачений лише для водіїв транспортних засобів. Крім того, скаржник вважає, що поведінка позивача під час спілкування з працівниками патрульної поліції була такою, що ображає людську гідність та громадську мораль.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 березня 2017 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АА 264759, якою ОСОБА_2 визнано винною за частиною першої статті 178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.

У постанові зазначено, що 30 березня 2017 року о 14 год. 50 хв. у місті Кривому Розі по вулиці Сонячна, 10, ОСОБА_2 в денний час перебувала на території КЗШ 102 у стані алкогольного сп'яніння, мала хитку ходу, мляву мову, що ображало людську гідність та громадську мораль, чим вчинила адміністративні правопорушення, передбачене частиною першою статті 178 КУпАП.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення є доведеним та підтверджується оглянутим у судовому засіданні відеозаписом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови. При цьому, позивачем, відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вимоги адміністративного позову.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 178 КУпАП не підтверджене належними доказами, а тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови є помилковим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно частини першої статті 178 КУпАП, розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у появі в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп'яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав'язливе ставлення до громадян тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп'яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п'яний повністю безпорадний (у непритомному стані). До того ж не має значення вид вжитого напою, що містив алкогольну складову, а також місце його вживання (це може бути будь-яке громадське місце, навіть те, де розпивання алкогольних напоїв не заборонено. Водночас не можна кваліфікувати появу у п'яному вигляді лише за ознаками стану сп'яніння в громадському місці, якщо поведінка особи не ображає людську гідність і громадську мораль.

Пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною першою і другою статті 178.

Статтею 31 Закону 580-VIII встановлено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд першої інстанції, досліджуючи наданий відповідачем відеозапис встановив, що ним підтверджується вчинення позивачем, вказаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, а саме появи в громадському місці у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль. Суд зазначив, що з відеозапису вбачається, що позивач курила тютюнові вироби на території школи та не реагувала на зауваження працівників поліції з цього приводу. При цьому, позивач не заперечувала щодо вживання нею алкогольних напоїв та мала ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: невиразну мову, хитку ходу. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2, розмахувала руками та дуже гучно висловлювалася, обурювалася з приводу зробленого їй зауваження і заборони курити на території школи тютюнові вироби, безпричинно складала свої особисті речі на дах службового автомобіля поліції, вимагала її арештувати чи відвезти додому, вимагала від працівників поліції відкрити багажник службового автомобіля, викликати психіатра, вживала лайливі слова, намагалася забрати у працівника поліції документи, які їй не належать. Беручи до уваги зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 178 КУпАП - поява в громадському місці у п'яному вигляді, що ображає людську гідність та громадську мораль, а тому притягнення її до адміністративної відповідальності є правомірним. Суд зазначив, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач виконав свій обов'язок і надав суду належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Також суд першої інстанції зазначив, що у судовому засіданні, позивач не заперечувала проти того, що її стан та поведінка не відповідали допустимій та прийнятній поведінці людини в громадському місці, однак наполягала, що даний стан у неї виник через фарбування труб на спортивному майданчику школи, а не через стан алкогольного сп'яніння.

З приводу цього суд першої інстанції зазначив, що чинне законодавство (Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року 1452/735, далі - Інструкція 1452/735) встановлює порядок проведення огляду на стан сп'яніння лише водіїв транспортних засобів. Нормативних актів щодо встановлення стану алкогольного сп'яніння в осіб, які не є водіями транспортних засобів, законодавство про адміністративні правопорушення, не містить. Разом з тим, аналіз статті 251 КУпАП та вищезазначеної Інструкції, дає підстави для висновку про те, що стан сп'яніння особи, яка не є водієм транспортного засобу, може бути встановлений на підставі даних, отриманих за допомогою показів свідків, фото і відео доказів. Водночас, до медичних закладів позивач не зверталася, жодних доказів, як це передбачає стаття 71 КАС України на підтвердження своїх пояснень позивач не надала.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив, що ОСОБА_2 заперечує вживання будь-яких алкогольних речовин та пояснює свій стан здоров'я реакцією на фарбу, якою вона виконувала роботи в приміщенні. При цьому, наявний у матеріалах справи відеозапис не свідчить про те, що позивач перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо наявності стану сп'яніння у позивача є припущенням, стан сп'яніння позивача не підтверджений алкотестом або медичним документом про її огляд лікарем.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції не було враховано, що виявлення у правопорушників ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння може бути підтверджено спеціальним дослідженням із застосуванням відповідного обладнання або оглядом лікаря. При цьому, адміністративна відповідальність за частиною першою статті 178 КУпАП наступає у випадку не просто перебування особи в стані сп'яніння, а коли особа, яка перебуває у такому стані, своєю поведінкою чи зовнішнім виглядом ображають людську гідність і громадську мораль.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 69-71 КАС України зазначив про відсутність належних доказів перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння та знаходження її в громадському місці у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Як вже зазначалося, в силу статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 77 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

За приписами статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, інакше, аніж на підставі встановлених ними фактичних обставин справи. При цьому будь-яких обставин, які б свідчили про допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, що дозволяли б суду вийти за межі доводів касаційної скарги та слугували обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, Верховним Судом не встановлено.

У розумінні статті 69 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частинами третьою, четвертою зазначеної статті встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 86 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, колегія суддів Верховного Суду не вбачає порушень процесуального законодавства судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи, оскільки встановлення належності чи неналежності доказів, їх допустимості та достатності, переваги одних доказів над іншими, а також їх оцінка належать до компетенції суду апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника стосовно того, що чинним законодавством не передбачено обов'язку проводи огляд на стан сп'яніння інших осіб ніж водіїв транспортних засобів, оскільки відповідно до положень КАС України, встановлення обставин справи можливе лише на підставі належних та допустимих доказів.

Відсутність нормативно-правового акту, яким було б встановлено обов'язковість проведення огляду з метою виявлення ознак алкогольного сп'яніння у осіб, які не керували транспортними засобами не може призводити до виникнення у позивача обов'язку доводити, що вона не знаходилася у стані алкогольного сп'яніння, оскільки нормами КАС України прямо встановлено, що обов'язок довести правомірність прийнятого рішення покладається на відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Решта доводів касаційної скарги, по суті, зведені до надання переваги одним доказам над іншими, переоцінки доказів та встановлених по справі обставин, а тому, в силу вимог статті 341 КАС України, не можуть бути предметом дослідження у суді касаційної інстанції.

З урахуванням визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) меж перегляду касаційним судом рішення суду апеляційної інстанції, такі аргументи скаржника не можуть слугувати підставою для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець