Постанова у справі № 766/11623/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа 766/11623/16-а

провадження К/9901/21900/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу 766/11623/16-а

за позовом ОСОБА_1 до інспектора 4 роти батальйону Управління патрульної поліції у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції лейтенанта Кленіна Андрія Олександровича, за участю третьої особи - Управління патрульної поліції у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кравченка К. В., суддів: Лук'янчук О. В., Градовського Ю. М.

І. Суть спору

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 4 роти батальйону Управління патрульної поліції у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції лейтенанта Кленіна ~ Андрія Олександровича (далі - інспектор), за участю третьої особи - Управління патрульної поліції у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м. Херсоні ДПП), про визнання дій незаконними, скасування постанови серії ДР 152192 від 24 вересня 2016 року та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю у діях позивача складу правопорушення.

2. В мотивування позову позивач зазначає, що 24 вересня 2016 року він, керуючи автомобілем "Chevrolet Lacetti NF 19B", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив зупинку на Привокзальній площі в місті Херсоні.

2.1. Водночас працівник поліції зауважив, що позивач здійснив зупинку у місці, де відстань між суцільною лінією розмітки розмежувальної полоси менше 3 метрів, а тому порушив підпункт "д" пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306 (далі - Правила дорожнього руху). Крім того, в ході проведення перевірки документів, працівник поліції дійшов висновку про керування позивачем транспортного засобу без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та, відповідно, прийняв постанову серії ДР 152192, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має при собі поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

2.2. Позивач стверджує, що він не порушував Правила дорожнього руху, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано жодних доказів, на підтвердження нібито вчиненого позивачем правопорушення.

2.3. Позивач зазначає про необґрунтованість висновку щодо відсутності у нього полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

2.4. Вважаючи, що інспектором порушено права позивача, передбачені статтею 286 КУпАП, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про скасування постанови серії ДР 152192 від 24 вересня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 24 вересня 2016 року о 10 годині 40 хвилин під час патрулювання по вул. Ушакова, 91 (Привокзальна площа), поліцейськими було виявлено автомобіль "Chevrolet Lacetti NF 19B", реєстраційний номер НОМЕР_1, водій якого здійснив зупинку на перехресті дороги, чим порушив підпункт "ґ" пункту 15.9 Правил дорожнього руху.

4. Виявивши правопорушення, інспектор поліції підійшов до водія вищевказаного транспортного засобу та, представившись, попросив позивача пред'явити відповідні документи на транспортний засіб як того вимагає стаття 16 Закону України "Про дорожній рух" та стаття 32 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки позивачем порушено підпункт "ґ" пункту 15.9 Правил дорожнього руху. Під час перевірки наданих документів інспектором встановлена відсутність у позивача полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що згідно з частиною першою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

5. Таким чином інспектором Кленіним А. О. прийнято постанову серії ДР 152192 від 24 вересня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має при собі поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

6.1. Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ДР 152192 від 24 вересня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП із застосуванням до останнього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 гривень.

6.2. В решті позову - відмовлено.

7. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року скасовано постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 13 грудня 2016 року та прийнято нову, якою в позові відмовлено.

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів щодо правомірності прийнятого ним рішення, а наданий УПП у м. Херсоні ДПП відеозапис з нагрудної відеокамери патрульного поліцейського не містить фіксації адміністративного правопорушення.

9. Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, прийшов до висновку про правомірність оскаржуваної постанови, оскільки відеозаписом (файл 20160924190159000706) з нагрудної відеокамери патрульного поліцейського, вбачається, що позивач своє правопорушення не заперечував, і щодо відсутності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів працівникам поліції відповів, що його із собою у нього немає, адже поліс знаходиться на роботі.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати його рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

11. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом порушено принцип доступу до правосуддя внаслідок неповідомлення позивача про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що унеможливило встановлення судом фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

12. Водночас, представник УПП у м. Херсоні ДПП у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

18.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

20. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

21. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

22. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

23. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306 (із змінами та доповненнями).

24. Згідно з пунктом 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції;

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, -документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

25. Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

26. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

27. У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

28. Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

28.1. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

29. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

30. Підпунктом "ґ" пункту 15.9 Правил дорожнього руху встановлено, що зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

31. За змістом статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

32. Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

33. За змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

34. Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

35. Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

VI. Позиція Верховного Суду

36. Аналіз положень статті 258 КУпАП дає підстави для висновку про надання Національній поліції права не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

37. Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

38. Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, в тому числі, передбачених статтями 122, 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

39. У цій справі встановлено, що 24 вересня 2016 року о 10 год. 40 хв. у місті Херсон по Ушакова, 91 (Привокзальна площа) позивач, який був за кермом автомобіля, на вимогу інспектора поліції не пред'явив поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

40. При цьому фактичною підставою для перевірки документів водія слугувало здійснення позивачем зупинки транспортного засобу "Chevrolet Lacetti NF 19B", реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті дороги, чим порушив підпункт "ґ" пункту 15.9 Правил дорожнього руху, внаслідок чого інспектор поліції мав достатні підстави для перевірки цього транспортного засобу.

41. Слід зауважити, що факт скоєння правопорушення підтверджується відеозаписом (файл 20160924190159000706) з нагрудної відеокамери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що позивач своє правопорушення не заперечував, і щодо відсутності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів працівникам поліції відповів, що його із собою у нього немає, оскільки поліс знаходиться на роботі.

42. Таким чином, встановивши факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, інспектором прийнято оскаржувану постанову, яку надано позивачу для ознайомлення, роз'яснивши при цьому його права та зміст відповідних статей, що також підтверджується відеозаписом з нагрудної відеокамери патрульного поліцейського (файл 20160924190159000705).

43. Отже, інспектор патрульної поліції мав обґрунтовані підстави зупинити автомобіль позивача не для перевірки поліса страхування, а оскільки він дійшов висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то, відповідно, правомірно вимагав позивача пред'явити документи, що посвідчують наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Те, що позивач не погоджується з вчиненням порушення Правил дорожнього руху, а саме здійсненням зупинки транспортного засобу на перехресті дороги, не звільняє його від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів.

44. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР 152192 від 24 вересня 2016 року.

45. Доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення позивача про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги спростовується рекомендованим повідомленням про вручення поштового підправлення, яке міститься в матеріалах справи.

46. Інші ж доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

47. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

48. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус