← Судова практика

Постанова у справі № 521/17638/16-а

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · 23.11.2018 · Верховний Суд
повний текст із нашої бази14 491 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
521/17638/16-а
Дата ухвалення
23.11.2018
Суддя
Берназюк Я.О.
Форма судочинства
Адміністративне
Тип акта
Постанова
Категорія справи
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби)

Норми, на які посилається акт

За порядком першої згадки в тексті: те, що на початку, зазвичай і є предметом спору. Клік — стаття з нашого корпусу.

Текст рішення

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2018 року

Київ

справа 521/17638/16-а

адміністративне провадження К/9901/19038/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 521/17638/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року (у складі судді Шляхтицького О.І.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

18 жовтня 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач або ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси (далі також - відповідач або Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії.В обґрунтування позову зазначив, що 15 квітня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про приведення розміру призначеної йому пенсії у відповідність до законодавства України шляхом донарахування до розміру пенсії сум інших виплат відповідно до довідки від 14 квітня 2016 року 05/01/-32. Листом відповідача від 29 квітня 2016 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2016 року визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси щодо відмови у проведенні перерахунку призначеної ОСОБА_2 пенсії - протиправними.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси провести з 20 жовтня 2009 року перерахунок та виплату пенсії призначеної ОСОБА_2, з урахуванням всіх складових на які нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі індексації заробітної плати, суми матеріальної допомоги на оздоровлення, суми допомоги на вирішення соціально-побутових питань, визначених довідкою виданою Департаментом транспортного комплексу та зв'язку Одеської міської ради 22 жовтня 2009 року 14, що подається для призначенні пенсії в розмірі 80% відповідно до закону який діяв на час виходу на пенсію, без зміни базового місяця індексації пенсії.

На зазначену постанову суду Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2016 року у справі 521/17638/16-а - залишено без руху, повідомлено про це апелянта та надано строк десять днів, починаючи з дня отримання копії ухвали, для усунення вказаних недоліків.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Скаржником при поданні апеляційної скарги було заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що кошти на сплату судового збору відсутні.

Проте, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору, а відповідачем не вказані аргументи і підстави для відстрочення його сплати.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, Управління звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Одеського апеляційного адміністративного суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 26 січня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі 521/17638/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 16 листопада 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу та призначив її до розгляду ухвалою від 22 листопада 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 23 листопада 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що відповідно до частини другої статті 73 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим законом. Станом на 2016 рік, фінансування Управління щодо сплати судового збору не проводилося, зміни в норми Закону, яким встановлено заборону використання коштів на цілі не передбачені статтею 73 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не виділено. Отже, Управління не мало можливості сплатити судовий збір у зв'язку із відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Від позивача відзиву або заперечення на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та висновкам суду апеляційної інстанції, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Апеляційна скарга Управління не відповідала вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а саме не було сплачено судовий збір, у зв'язку із чим ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року зазначену скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року 3674-VI (в редакції, чинній на час звернення із скаргою до суду апеляційної інстанції; далі за текстом - Закон 3674-VI).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону 3674-VI, судовий збір справляється, зокрема, за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною першою статті 8 Закону 3674-VI закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), та статтею 8 Закону 3674-VI, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення його від виконання обов'язку щодо сплати судового збору.

Верховний Суд зазначає, що питання порядку сплати судового збору вирішується відповідно до закону, чинного на момент вчинення певної процесуальної дії та в подальшому не підлягає зміні у зв`язку із зміною законодавства, що повною мірою узгоджується із принципом правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без задоволення клопотання Управління про звільнення від сплати судового збору та залишив апеляційну скаргу без руху.

Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26 липня 2005 року зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі Kniat v. Poland ; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі Jedamski and Jedamska v. Poland ).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗