Постанова у справі № 465/6677/16-а
Про акт
Текст рішення
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2018 року
Київ
справа 465/6677/16-а
адміністративне провадження К/9901/15441/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (головуючи суддя - Каралюс В.М., судді - Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора патрульної поліції Сайжемкова Володимира Олександровича про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення, зобов'язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП у місті Львові ДПП НПУ), інспектора патрульної поліції Сайжемкова ~ В.О. про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції Сайжемкова ~ В.О. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу;
- скасувати постанову від 07 листопада 2016 року серії АР 544265 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 07 листопада 2016 року о 02:05 год. він керував автомобілем марки ВАЗ номерний знак НОМЕР_1 та на 10 км. + 200 м. автодороги Львів-Шегині був зупинений інспектором патрульної поліції Сайжемковим ~ В.О. Підставою для зупинки, було те, що позивач керував автомобілем із несправною лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби. Під час перевірки документів, інспектором встановлена відсутність у позивача поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - страховий поліс). У зв'язку з чим, відносно позивача винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП. Разом з тим, ОСОБА_1, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року 5-рп/2015 року, вважає вказану постанову протиправною та необґрунтованою, оскільки інспектор патрульної поліції не мав права здійснювати розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.
Постановою Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року скасовано постанову Постановою Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправними дії інспектора патрульної поліції 1-го батальйону УПП у місті Львові ДПП НПУ Сайжемкова ~ В.О. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу;
- скасовано постанову від 07 листопада 2016 року серії АР 544265 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції, УПП у місті Львові ДПП НПУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача обов'язку пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вимогу інспектора патрульної поліції. Наявність страхового полісу при використанні транспортного засобу у русі є обов'язковою. Таким чином, позивач, як водій, зобов'язаний мати при собі відповідний поліс та пред'явити його на вимогу працівника Національної поліції. Крім того, скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо порушення порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме винесення оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення.
УПП у місті Львові ДПП НПУ, зазначає, що судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок про те, що відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється не за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Скаржник стверджує, що розгляд справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, здійснено відповідачем з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх ~ І.Л. , Стрелець ~ Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 листопада 2016 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР 544265, якою ОСОБА_1 визнано винним за частиною першої статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
У постанові зазначено, що 07 листопада 2016 року о 02 год. 05 хв. на автодорозі Львів - Шегині 10 км. + 200 м., водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух із несправною лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби та не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив підпункт 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306 (далі - ПДР України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог ПДР України, позивач, як водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та зобов'язаний його пред'явити на вимогу інспектора патрульної поліції. При цьому, факт відсутності страхового поліса визнаний позивачем у судовому засіданні, а також підтверджується, наданим відповідачем та дослідженим у судовому засіданні відеозаписом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП є доведеною. Відтак, оскаржувана постанова винесена відповідачем правомірно. Суд першої інстанції, посилаючись на зміни в законодавстві, зазначив, що доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови на місці зупинки транспортного засобу є безпідставними.
Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що обов'язок водія пред'являти страховий поліс виникає лише у випадках передбачених законом, а саме при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Оскільки у даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не складався, матеріали дорожньо-транспортної пригоди не оформлювалися то у інспектора патрульної поліції було відсутнє право вимагати від позивача пред'явлення страхового поліса. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога інспектора щодо пред'явлення позивачем страхового поліса у цьому випадку є незаконною, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем було порушено порядок та процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, враховуючи таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно підпунктом "ґ" п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із пунктом 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не заперечує факт непред'явлення страхового поліса для перевірки на вимогу працівника поліції. З оглянутого у судовому засіданні відеозапису, суд першої інстанції встановив, що позивач відмовився пред'являти страховий поліс, зазначивши, що має лише страховий поліс строк дії якого закінчився.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача обов'язку пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посилаючись на положення статті 21 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року 1961-IV (далі - Закон 1961-IV).
Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року 3353-XII, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно зі статтею 53 Закону 1961-IV, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції не враховано, що положеннями статті 53 Закону 1961-IV передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.
Проте, Львівський апеляційний адміністративний суд не застосував вказані норми права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування постанови Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року, яка прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
Також, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції 1-го батальйону УПП у місті Львові ДПП НПУ Сайжемкова ~ В.О. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, з огляду на наступне.
За змістом положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п'ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:
1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;
2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, зафіксованих в автоматичному режимі, зокрема, передбаченого статтею 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року 1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу, що в свою чергу свідчить про дотримання відповідачем процедури розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу позивача, що Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року 5-рп/2015, на яке він посилається у позовній заяві, приймалось до внесення вищезазначених змін у статтю 258 КУпАП, а тому не може застосовуватися у цих правовідносинах.
Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції встановив наявність вказаних у оскаржуваній постанові обставин, визнання позивачем факту вчинення правопорушення та дійшов висновку про правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанови від 07 листопада 2016 року серії АР 544265.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року скасувати.
Постанову Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець