Постанова у справі № 760/13297/16-ц

Постанова

Іменем України

~

08 листопада 2018 року

м. Київ

~

справа 760/13297/16-ц

провадження 61-34277св18

~

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

~

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Міністерство оборони України,

~

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року у складі судді: Лазаренко В. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року у складі суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

~

ВСТАНОВИВ:

~

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди.

~

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач проходив військову службу з 21 червня 1983 року по 02 серпня 1985 року у в/ч пп НОМЕР_1 на посаді механіка-водія, приймав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.

~

У 1984 році, під час проходження служби в республіці Афганістан, позивач отримав осколочні поранення у праву ногу. У зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби у країні, де велись бойові дії, згідно довідки МСЕК серії АВ 0679032 йому встановлено інвалідність ІІІ групи на строк до 01 серпня 2018 року.

~

Вказував, що в результаті ушкодження здоров`я при виконанні обов`язків військової служби, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 100 000 грн. Просив задовольнити позов і стягнути 100 000 грн компенсації моральної шкоди.

~

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

~

Рішення судів мотивовані тим, що позивачем не доведено тих обставин, з якими положення статті 1167 ЦК України, пов`язують виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду.

~

В вересні 2017 року позивач звернувся із касаційною скаргою на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року, в якій просив оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

~

Касаційна скарга мотивована тим, що: моральна шкода повинна відшкодуватися на підставі статті 17 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , статей 23, 1167, 1168 ЦК України; суди належним чином не дослідили докази та обставини справи та не врахували глибину фізичних страждань позивача, який втратив працездатність та зробили необґрунтований висновок про відмову у задоволені позовних вимог про компенсацію моральної шкоди.

~

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

~

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в редакції Закону України 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

~

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

~

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

~

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

~

Суди встановили, що позивач в період з 21 червня 1983 року по 02 серпня 1985 року у в/ч пп НОМЕР_1 на посаді механіка-водія, приймав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, де в 1984 році отримав осколочні поранення у праву ногу. У зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби у країні, де велись бойові дії, згідно довідки МСЕК серії АВ 0679032, позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи на строк до 01 серпня 2018 року.

~

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кам`янсько-Дніпровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Запорізької області та отримує пенсію по інвалідності.

~

Суди встановили, що відсутні докази протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України по відношенню до позивача, відсутній причинно-наслідкового зв`язку між моральною шкодою та діями Міністерства оборони України.

~

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

~

Аналіз положень статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

~

Встановивши, що відсутні умови необхідні для компенсації моральної шкоди, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

~

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

~

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

~

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

~

ПОСТАНОВИВ:

~

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

~

Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

~

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

~

~

Судді:~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ В. І. Крат

~

~

Н. О. Антоненко

~

~

В. І. Журавель

~