Постанова у справі № 236/2139/17

Постанова

іменем України

09 жовтня 2018 року

м. Київ

справа 236/2139/17

провадження 51-6456км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12016050420000909, за обвинуваченням ~

~

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. А. Іваново А. Іванівського району Одеської області та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

~

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 364-1 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

~

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від

20 жовтня 2017 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 затверджено угоду від 11 жовтня 2017 року про визнання винуватості та засуджено ОСОБА_6 за: ч. 1 ст. 197-1 КК до штрафу в розмірі

300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн;

ч. 1 ст. 364 -1 КК до штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, з позбавленням права обіймати керівні посади у сфері господарської діяльності на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить

5100 грн, з позбавленням права обіймати керівні посади у сфері господарської діяльності на строк 1 рік.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_6 в дохід держави ~2376 грн процесуальних витрат.

Вироком установлено, що ОСОБА_6 був засновником та головою фермерського господарства Стимул 777 (ЄДРПОУ 32974022), наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов`язками з управління зазначеного господарства, тобто був службовою особою юридичної особи приватного права.

У травні 2016 року ОСОБА_6 без проведення передбачених ст. 134 Земельного кодексу України земельних торгів, за відсутністю вчиненого та зареєстрованого в установленому порядку правочину, зловживаючи повноваженнями голови фермерського господарства, всупереч інтересам юридичної особи приватного права, з метою одержання неправомірної вигоди, порушуючи статті 93, 116-126 Земельного кодексу України, статті 6, 13-20 Закону України Про оренду землі , самовільно зайняв земельну ділянку

(к/н 1423055700:03:000:1016) площею 49, 0619 га, яку віднесено до земель категорії сільськогосподарського призначення і яка розташована на території колишньої Кіровської селищної ради на межі з територією Кремінського району Луганської області, та використав її у господарських цілях ФГ Стимул 777 , ~чим завдав шкоди державі на суму 78 400, 92 грн. ~

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 27 лютого 2018 року вирок щодо ОСОБА_6 залишив без зміни.

~

~

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений та його захисник порушують питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначають, що: у матеріалах справи відсутні журнал та фіксація судового засідання від 03 серпня 2017 року, що є порушенням вимог статей 107, 108 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК); довіреністю~ представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_8 не передбачено повноважень стосовно надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості; визнання засудженим вини не є в повній мірі добровільним та беззастережним, внаслідок чого угоду затверджено незаконно; в самій угоді відсутні умови часткового звільнення ОСОБА_6 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 472 КПК; апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги та не вказав підстав, на яких її визнано необґрунтованою; суд апеляційної інстанції не надав оцінки доказам, які було долучено до апеляційної скарги, та порушив вимоги ч. 1 ст. 363 та ч. 1 ст. 405 КПК, а тому його ухвала не відповідає вимогам статей 419, 370 КПК. ~~

У запереченні на касаційну скаргу прокурор, вважаючи судові рішення законними й обґрунтованими, просив вирок та ухвалу залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та захисника без задоволення.

~

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_6 мають бути залишені без зміни.

~

Мотиви Суду

Главою 35 КПК передбачено умови, за яких може бути укладено угоду про примирення або угоду про визнання винуватості, вимоги до змісту угоди, наслідки укладення та затвердження угоди, а також порядок судового провадження на підставі угоди.

Частиною 4 ст. 469 КПК передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, а також з певними особливостями щодо особливо тяжких злочинів.

Як убачається з матеріалів провадження, між прокурором та

ОСОБА_6 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів невеликої тяжкості 11 жовтня 2017 року було укладено угоду про визнання винуватості.

Зазначена угода, як видно з її змісту, зокрема, містить беззастережне визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 364-1 КК, узгоджене покарання (як основне, так і додаткове) та згоду останнього на його призначення. Угоду підписано прокурором, ОСОБА_6 та його захисником.

Згідно з журналом та звукозаписом судового засідання місцевий суд перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості перевірив відповідність її змісту ст. 472 КПК, виконав вимоги, передбачені частинами 4 та 7 ст. 474 КПК, у тому числі щодо роз`яснення обвинуваченому наслідків укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК. Суд також переконався в добровільності її укладення, що вона не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді (ч. 6 ст. 474 КПК).

Таким чином, судове провадження здійснено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а вирок, яким затверджено угоду між прокурором та ОСОБА_6 про визнання винуватості, відповідає вимогам ст. 475 КПК.

Колегія судів не вбачає підстав для іншого висновку.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги про те, що визнання засудженим вини не є в повній мірі добровільним та беззастережним, внаслідок чого угоду затверджено незаконно, є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 424 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку засудженим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4 7 ст. 474 КПК, у тому числі нероз`яснення засудженому наслідків укладення угоди.

З огляду на зазначені вимоги закону, доводи засудженого та захисника в касаційній скарзі про те, що довіреністю представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_8 не передбачено повноважень стосовно надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості, а також що в угоді відсутні умови часткового звільнення ОСОБА_6 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків, знаходяться поза межами касаційного оскарження.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що довіреністю представника потерпілої юридичної особи містить повноваження ОСОБА_8 щодо представництва Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, зокрема, в місцевих загальних судах при розгляді кримінальних справ та користування правами, визначеними процесуальним законодавством.

Що стосується відсутності в угоді умов часткового звільнення ОСОБА_6 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення, то, як видно з матеріалів справи, цивільний позов у цьому кримінальному провадженні про відшкодування завданої шкоди не заявлявся. Сторонами угоди погоджено питання щодо відшкодування ОСОБА_6 витрат за проведення судово-економічної експертизи (процесуальні витрати).

Також є безпідставними доводи касаційної скарги щодо порушення місцевим судом вимог статей 107, 108 КПК. У справі міститься журнал (а.с. 32) та технічний запис підготовчого судового засідання від 03 серпня 2017 року (відповідний диск долучено до матеріалів справи).

Апеляційний розгляд здійснено у межах апеляційної скарги з урахуванням особливостей, передбачених для оскарження в апеляційному порядку вироку на підставі угоди про визнання винуватості (ч. 4 ст. 394 КПК), з дотриманням вимог ст. 405 КПК.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальні справі щодо ОСОБА_6 . Суд не встановив.

Враховуючи наведене, касаційна скарга засудженого та захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

~

ухвалив:

~

Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від

20 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від

27 лютого 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та його захисника адвоката

ОСОБА_7 без задоволення.

~

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

~

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3

~

~

~

~

~