Постанова у справі № 344/10113/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

Київ

справа 344/10113/16-а

адміністративне провадження К/9901/17411/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року (головуючий суддя - Польська М.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (головуючий суддя - Ніколін В.В., судді - Гінда О.М., Качмар В.Я.)

у справі 344/10113/16-а

за позовом ОСОБА_3

до Управління патрульної поліції м. Івано - Франківська Департаменту патрульної поліції

про визнання незаконною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 11 серпня 2016 року ОСОБА_3 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції м. Івано - Франківська Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. визнати постанову Управління патрульної поліції м. Івано - Франківська Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти 1 рядового поліції Шимальського І.П. серії ДР 102869 від 07.08.2016 у справі про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її.

1.2. стягнути з відповідача понесені витрати за надання правової допомоги в сумі 1102,40 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

2. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції м. Івано - Франківська Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовлено.

3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що підтверджується відеозаписом з відеореєстратора поліцейського.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

4. 06 лютого 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року.

5. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

6. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що відповідачем протиправно накладено на нього адміністративне стягнення за порушення пп.15.10 в Правил дорожнього руху, оскільки автомобіль позивача розташований був на тротуарі на відстані 4,2 м до огорожі при дозволених Правилами - не менше 2 м. Також скаржник зазначив, що представником відповідача не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, не роз'яснено його прав та обов'язків. Крім того, позивач вказує, що суди помилково дійшли висновку про необхідність ввімкнення аварійної сигналізації скаржником при його вимушеній зупинці, позаяк згідно Правил дорожнього руху аварійна сигналізація застосовується у разі вимушеної зупинки виключно лише на дорозі. З приводу порушень норм процесуального права позивач зазначає про те, що Львівським апеляційним адміністративним судом розглянуто дану справу з порушенням правил підсудності, оскільки даний спір, на його думку, повинен бути розглянутий апеляційним судом Івано - Франківської області.

7. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

9. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

10. 07.08.2016 року, згідно постанови серії ДР 102869 від 07.08.2016 про накладення адміністративного стягнення, позивача визнано винним в тому, що він здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, чим порушив пп. 15.10 в ПДР, а також здійснив рух по тротуарі, порушивши п.11.13 ПДР, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 255 при. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

11. Абзац 1 п. 1.5. Розділу 1 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306 (далі - Правила 1306): дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

12. Пункт 1.9. Розділу 1 Правил 1306: особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

13. Підпункт в п. 15.10. Розділу 15 Правил 1306: Стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

14. Пункт 11.13 Розділу 13 Правил 1306: Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.

15. Частина 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року 8073-Х (далі - КУпАП): &?н;..&?д; Порушення правил стоянки, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. &?и;..&?і;

16. Частина 1 ст. 222 КУпАП: &l ;…&gs; органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП &?т;…&? ;.

17. Частини 2, 4 ст. 285 КУпАП: Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких відноситься до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

18. Абзац 1 пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 1395(далі - Інструкція 1395): у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

19. Абзац 2 пункту 4 Інструкції 1395: &l6;…&g9; Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП &? ;…&?и;

20. Стаття 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

21. Частина 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 2747-IV (далі - КАС України): Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

25. Щодо доводів скаржника з приводу порушень правил підсудності апеляційного розгляду даної справи, то Суд відхиляє їх з огляду на наступне.

26. Спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, у відповідності до ч. 2 ст. 17 та ст. 171 2 КАС України, розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

27. Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення (ч.1 ст. 184 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017).

28. Відповідно до Додатку 2 до указу Президента України Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі від 16.11.2004 1417, повноваження Львівського апеляційного адміністративного суду поширюються на території Волинської, Закарпатської, Івано - Франківської, Львівської, Тернопільської областей.

29. Відтак, Львівський апеляційний адміністративний суд є судом апеляційної інстанції для апеляційного розгляду даної справи.

30. Щодо доводів позивача про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності та недотримання відповідачем даної процедури, Суд зауважує наступне

31. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

32. Як вбачається з матеріалів справи, доказом у зазначеній справі є відеозапис з відеореєстратора нагрудної камери інспектора патрульної поліції, що був предметом дослідження і вивчення під час судового розгляду судами попередніх інстанцій. За результатами вивчення даного відеозапису судами встановлено, що скаржником розміщено транспортний засіб на тротуарі із створенням перешкоди руху для пішоходів, при цьому не вказуючи позивачем про будь - які технічні несправності та, в подальшому, здійснено рух даним автомобілем по тротуарі, що, в розумінні ч.1 ст. 122 КУпАП є адміністративним правопорушенням.

33. Також висновок судів попередніх інстанцій, з яким і погоджується Суд касаційної інстанції, щодо стоянки транспортного засобу скаржника на тротуарі, що створювало перешкоди для руху пішоходів, спростовує доводи скаржника про розташування його автомобіля на тротуарі на відстані 4,2 м до огорожі.

34. Щодо доводів про недотримання процедури накладення адміністративного стягнення в частині не складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, то Суд не вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

35. З аналізу норм статті 285 Кодексу України про адміністративне правопорушення вбачається відсутність обов`язку поліцейського складати протокол у випадку вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Зазначене підтверджується приписами пункту 4 Інструкції.

36. Тому, враховуючи норми ст. 285 КУпАП та п. 4 Інструкції, а також вчинення скаржником адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, дії відповідача щодо винесення виключно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складення відповідного протоколу є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

37. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про підставність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху, та відмову у задоволенні позовних вимог.

38. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

39. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_3 безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

41. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, ст.350, ст.ст. 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

42. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

43. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року - залишити без змін.

44. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа