Постанова у справі № 713/1434/16-ц

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа 713/1434/16-ц

провадження 61-18884св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - Міліївська сільська рада Вижницького району Чернівецької області,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 30 травня 2017 року в складі колегії суддів: Яремка В. В., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Міліївської сільської ради Вижницького району Чернівецької області (далі - Міліївська сільська рада), ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки на території Міліївської сільської ради загальною площею 0,8053 га, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач є спадкоємцем за заповітом, відповідач ОСОБА_5 є співвласником зазначеного будинку, а також спадкоємцем після смерті ОСОБА_7, яка має право на обов'язкову частку у спадщині. Правовстановлювальні документи, зокрема державні акти на земельні ділянки, знаходяться у ОСОБА_5, яка чинить перешкоди в одержанні ним свідоцтва про право власності на землю. Зазначав, що ОСОБА_7 за життя документів на житловий будинок не виготовляв, право власності не реєстрував.

Із цих підстав, ОСОБА_3 просив визнати в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, а саме: на 1/4 частку зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і на земельні ділянки площею 0,4661 га та 0,3392 га.

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Міліївської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання права власності на обов'язкову частку у спадковому майні та відшкодування витрат на догляд, лікування та поховання.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 є спадкоємцем після смерті чоловіка ОСОБА_7, яка має право на обов'язкову частку в спадщині. Також вона здійснювала догляд, лікування та поховання спадкодавця, відправлення поминальних обрядів і замовлення та встановлення пам'ятника, зазначала, що ОСОБА_7 як спадкоємець майна її чоловіка має відшкодувати їй половину цих витрат.

Ураховуючи подання уточнення до позовних вимог, ОСОБА_5 просила визнати право власності на 1/2 частину земельних ділянок, що належали спадкодавцю, та стягнути з ОСОБА_3 витрати на догляд, лікування та поховання ОСОБА_7 в розмірі 14 162,00 грн.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 та позовні вимоги ОСОБА_5 об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 в частині вимог щодо визнання права власності на обов'язкову частку у спадковому майні на земельні ділянки залишено без розгляду.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельних ділянок: площею 0,4661 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та площею 0,3392 га, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,8053 га, що знаходяться на території Міліївської сільської ради, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на які спадкодавцю ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, Вижницька районна державна адміністрація 06 жовтня 2003 року видала Державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_3.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на поховання ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у розмірі 7 105,00 грн.

У решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 відшкодування судового збору у розмірі 300,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 відшкодування судового збору у розмірі 150,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за наявності спору між сторонами видати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 неможливо, тому що до нотаріальної контори не було подано документів, які посвідчують право власності спадкодавця на майно. У зв'язку з цим позивач не може оформити в нотаріальному порядку право власності на частини будинку та дві земельні ділянки. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_5 понесла витрати на поховання чоловіка, і ці витрати мають бути відшкодовані ОСОБА_3

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 30 травня 2017 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та стягнення з ОСОБА_3 відшкодування судових витрат скасовано.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_5 не надала суду доказів, які свідчили б про те, що позивач за зустрічним позовом понесла витрати на поховання спадкодавця та щодо передання грошей ОСОБА_3 для придбання необхідних для поховання речей, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 є безпідставними та недоведеними.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 30 травня 2017 року у частині відмови у стягненні з ОСОБА_3 на її користь відшкодування витрат на поховання та витрат зі сплати судового збору, та залишити в силі у цій частині рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції досліджував нові докази, які не оцінювались судом першої інстанції і які надав ОСОБА_3 без обґрунтування поважності їх неподання до суду раніше. Також, на думку ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції незаконно відхилив клопотання про виклик свідка, який видавав (візував) документи про придбання ОСОБА_3 необхідних для поховання речей.

У запереченнях, поданих у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заперечення на касаційну скаргу мотивовані тим, що ОСОБА_5 на момент смерті спадкодавця протягом місяця знаходилась на стаціонарному лікуванні та не здійснювала поховання ОСОБА_7, а долучена до справи накладна витрат на поховання не є доказом понесення нею таких витрат, оскільки відкликана її представником під час розгляду справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

ОСОБА_3 є спадкоємцем, який прийняв спадщину за заповітом ОСОБА_7 від 19 лютого 2008 року, посвідченим секретарем виконавчого комітету Міліївської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7 за правом на обов'язкову частку у спадщині.

Відповідно до частини першої статті 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Згідно із статтею 2 Закону України Про поховання та похоронну справу визначено, що поховання померлого ? комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

ОСОБА_5 стверджувала, що понесла такі витрати на поховання ОСОБА_7:

- на придбання речей, необхідних для поховання (домовина, хрест, рушники, сорочка, костюм, туфлі, простирадла тощо);

- на проведення поминальних обідів;

- виготовлення та встановлення пам'ятника.

Витрати на проведення поминального обіду не входить до переліку витрат на поховання, відшкодувати які зобов'язані спадкоємці відповідно до статті 1232 ЦК України.

На підтвердження решти витрат ОСОБА_5 надала розрахунок у довільній формі, підписаний власне нею, і три фотокартки пам'ятника.

З урахуванням цих обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що вимоги зустрічного позову є безпідставними, оскільки не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновків у справі на підставі оцінки доказів, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до частини четвертої статті 10, статей 57, 60 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій) обов'язок з доведення вимог зустрічного позову покладено на ОСОБА_5, яка квитанцій, чеків чи інших платіжних документів, які могли б підтвердити придбання нею речей, необхідних для поховання, чи, наприклад, акта приймання-передачі робіт з виготовлення пам'ятника, не надала.

Надані ОСОБА_3 докази понесених ним витрат на поховання досліджувались судом апеляційним інстанції без надання їм переваги стосовно неподання таких доказів зі сторони ОСОБА_5

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалене у справі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 30 травня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик