Постанова у справі № 9901/424/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа 9901/424/18

Провадження 11-645заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Медведєвої О. В.,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ПогребнякаС. П. ,

розглянула в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія відповідно) про визнання протиправним та скасування рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_4, на рішення Касаційного адміністративного суду ускладі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року (у складі колегії суддів Анцупової Т. О., Гімона М. М., Коваленко Н. В., Кравчука В. М., Стародуба О. П.),

УСТАНОВИЛА:

29 січня 2018 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до КДКП про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 20 грудня 2017 року 352дп-17 Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7. (далі - Рішення).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що Рішення є протиправним, оскільки дисциплінарних проступків, зазначених у вказаному Рішенні, він не вчиняв, а зроблені Комісією висновки не відповідають фактичним обставинам дисциплінарного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначивши, що при прийнятті оскаржуваного Рішення Комісія діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України від 14 жовтня 2014 року 1697-VІІ Про прокуратуру (далі - Закон 1697-VІІ).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 квітня 2018 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3

Не погодившись із зазначеним рішенням, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року та ухвалити нове - про задоволення позову.

Представник позивача вказує, що дії ОСОБА_3 не мають ознак дисциплінарного проступку, за які відповідно до частини четвертої статті 49 Закону 1697-VІІ передбачено стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.

У відзиві на апеляційну скаргу Комісія просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, оскільки, на її думку, рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні позивач та його представник і представник Комісії підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи представника Комісії, заслухавши доводи учасників справи, перевіривши її матеріали, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини.

ОСОБА_3 працює в органах прокуратури з квітня 1999 року. Наказом Генерального прокурора України від 18 вересня 2015 року 605к його призначено на посаду заступника прокурора Сумської області.

26 червня 2017 року до Комісії надійшла дисциплінарна скарга прокурора Сумської області Матвійчука В. А. про вчинення дисциплінарного проступку заступником прокурора Сумської області ОСОБА_7. Як підставу для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у скарзі наведено висновок щодо результатів службового розслідування за фактом можливої недоброчесності працівника прокуратури Сумської області, яким, зокрема, встановлено факти недостовірності декларування ОСОБА_3 відомостей у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки та несумлінного виконання обов'язків прокурора. У цьому ж висновку вказано, що в діях заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7. наявні ознаки порушень вимог статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року 1700-VII Про запобігання корупції , статті 19 Закону 1697-VІІ, пункту 15 Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року 205, статей 10, 14, 15, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури (чинного на момент вчинення порушень), пунктів 16, 20, 21 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників прокуратури Сумської області, які мають ознаки дисциплінарного проступку, що відповідно до пунктів 1, 6, 7 частини першої статті 43 Закону 1697-VІІ є підставами для дисциплінарної відповідальності прокурора.

Крім того 20 жовтня та 30 листопада 2017 року до Комісії надійшли дисциплінарні скарги прокурора Сумської області Матвійчука В. А. про вчинення заступником прокурора Сумської області ОСОБА_7. інших дисциплінарних проступків.

Рішеннями члена КДКП ОСОБА_6 від 21 липня, 31 жовтня та 4 грудня 2017 року за вказаними скаргами відкрито дисциплінарні провадження

11/2/4-8дс-22дп-17, 11/2/4-709дс-228дп-17 та 11/2/4/941дс-292дп-17 відповідно, які рішеннями від 6 грудня та 20 грудня 2017 року об'єднані в одне провадження 11/2/4-709дс-228дп-17.

За результатами розгляду матеріалів дисциплінарного провадження складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, у якому запропоновано притягнути заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7. до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. При цьому в діях заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7. встановлено ознаки дисциплінарних проступків, а саме:

- неналежне виконання службових обов'язків під час заповнення декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки;

- порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, яке полягало у відвідуванні спортивного клубу В-tone у робочий час;

- вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його чесності та непідкупності, а також грубе порушення правил прокурорської етики, яке полягало у введенні в оману керівника прокуратури Сумської області щодо стану свого здоров'я, права на отримання відпустки у вересні 2017 року та отримання відповідних виплат.

20 грудня 2017 року Рішенням Комісії на підставі статей 43, 47-50, 77 Закону 1697-VII, пунктів 115 - 127 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Положення) притягнуто заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7. до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Приймаючи спірне Рішення, Комісія дійшла висновку про те, що вчинений позивачем проступок має характер грубого порушення, що є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом

1697-VII.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 вказаного Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Дисциплінарне провадження включає: 1) відкриття дисциплінарного провадження;

2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстави невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків.

Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Частиною п'ятою статті 47 Закону 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

Рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу (частина перша статті 48 Закону 1697-VII).

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку Рішенню Комісії у частині висновків щодо порушення позивачем вимог пункту 1 частини першої статті 43 Закону 1697-VII, які полягають у неналежному виконанні службових обов'язків під час заповнення декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 рік, дійшов такого висновку.

Оскільки Національне агентство з питань запобігання корупції як спеціальний орган не затверджувало та не надсилало до Комісії обґрунтований висновок, який би свідчив про порушення ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері запобігання корупції, то висновок відповідача про неналежне виконання службових обов'язків позивачем під час заповнення декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки є передчасним.

Надаючи оцінку Рішенню Комісії у частині висновків про порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку (пункту 7 частини першої статті 43 Закону 1697-VII), яке полягає у відвідуванні ОСОБА_3 спортивного клубу

В-tone у робочий час 28 листопада 2016 року о 12 год. 34 хв., суд першої інстанції погодився з доводами позивача та його представника на передчасність таких висновків з огляду на відсутність належних доказів на їх підтвердження.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зазначеній вище частині сторонами в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду не оскаржується.

У частині висновків Рішення Комісії про порушення ОСОБА_3 правил прокурорської етики та вчинення дій, що порочать звання прокурора, суд першої інстанції зазначив, що у період з 8 по 13 серпня 2017 року позивач перебував у щорічній відпустці та знаходився на відпочинку в апарт-готелі МарМарос

(Івано-Франківська обл., Яремчанський р-н, с. Поляниця, вул. Урочище Вишня, 260) разом із сім'єю.

Водночас згідно з листком непрацездатності серії АДЕ 697717 від 18 серпня 2017 року, виданого комунальним закладом Сумська обласна інфекційна клінічна лікарня ім. З. Й. Красовицького , у період з 7 по 18 серпня 2018 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі. Разом із тим вказаний лист непрацездатності жодних відміток про порушення позивачем режиму лікування не містить.

При цьому вироком Зарічного районного суду міста Сум від 23 жовтня 2017 року, яким засуджено лікаря-інфекціоніста комунального закладу Сумська обласна інфекційна клінічна лікарня ім. З. Й. Красовицького Зайченко Т.В., встановлено, що медична картка стаціонарного хворого 986 містить завідомо неправдиві відомості про госпіталізацію ОСОБА_3 до 2-го боксу І інфекційного відділення та дані про його огляд 8-11 серпня, 14-18 серпня 2017 року, у той час як останній на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі Сумська обласна інфекційна клінічна лікарня ім. З. Й. Красовицького взагалі не перебував.

Судом також встановлено, що у період з 7 по 18 серпня 2018 року ОСОБА_3 не перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі Сумська обласна інфекційна клінічна лікарня ім. З. Й. Красовицького , проте на підставі листка непрацездатності серії АДЕ 697717 від 18 серпня 2017 року звернувся 28 серпня 2017 року до прокурора Сумської області із письмовою заявою про надання йому невикористаних 12 календарних днів щорічної відпустки з 4 вересня 2017 року у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю під час основної щорічної відпустки, зазначивши при цьому у вказаний заяві завідомо недостовірні відомості щодо втрати працездатності через хворобу у період з 7 по 18 серпня 2017 року.

На підставі зазначеної заяви позивачу наказом прокурора Сумської області від 30 серпня 2017 року 732к надано 12 календарних днів невикористаної відпустки.

За період тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 відповідно до поданого ним прокурору області листка непрацездатності серії АДЕ 697717 від 18 серпня 2017 року виплачено на картковий рахунок 9230 грн 71 коп. Крім того, за 12 днів невикористаної відпустки з 4 по 15 вересня 2017 року ОСОБА_3 виплачено на картковий рахунок 11908 грн 07 коп.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції погодився з висновками, викладеними у Рішенні Комісії, про те, що своїми діями заступник прокурора Сумської області ОСОБА_7. порушив вимоги Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують його як працівника прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, що є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Вчинені ОСОБА_3 свідомі дії щодо повідомлення керівнику прокуратури Сумської області недостовірних відомостей про перебування на стаціонарному лікуванні у той час, коли він знаходився на відпочинку, а також дії щодо отримання додаткових днів відпустки, відповідних виплат, та їх наслідки в цілому давали Комісії достатні підстави вважати зазначені дії ОСОБА_3 такими, що порочать звання прокурора та порушують правила прокурорської етики.

Крім того, суд дійшов обґрунтованого висновку, що КДКП не оцінювалися дії ОСОБА_3 відповідно до вимог Кримінального кодексу України, а лише перевірено відповідність його поведінки вимогам Закону 1697-VII та Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

ВеликаПалата Верховного суду погоджується з висновками суду, що рішення Комісії про накладення дисциплінарного стягнення на заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7. у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом , з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин доводи ОСОБА_4, як представника позивача щодо невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи не можна вважати обґрунтованими.

Крім того, ВеликаПалата Верховного Суду не може погодитися з доводами ОСОБА_4 про те, що у діях ОСОБА_3 не встановлено ознак проступку, за який за змістом частини четвертої статті 49 Закону 1697-VІІ передбачено стягнення у виді звільнення з органів прокуратури, та вважає обґрунтованими висновки суду про те, що вчинені позивачем дії порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості, у чесності, непідкупності органів прокуратури, а також грубе порушення правил прокурорської етики, що свідчить про неможливість подальшого його перебування на посаді прокурора.

Приймаючи рішення про притягнення заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7. до дисциплінарної відповідальності, Комісія врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про законність і обґрунтованість Рішення Комісії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального й процесуального права.

Як убачається із матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

ВеликаПалата Верховного Суду не встановила порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне і законне рішення, доводи представника позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а отже, немає підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року.

Керуючись статтями 242, 266, 292, 310, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко

Судді Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук О. М. Ситнік

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко