Постанова у справі № 202/589/17 (2-а/202/59/2017)

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа 202/589/17 (2-а/202/59/2017)

адміністративне провадження К/9901/43955/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І .Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 березня 2017 року (суддя Зосименко С.Г.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (судді Мельник В.В., Сафронова С.В., Чепурнов Д.В. ) у справі 202/589/17 (2-а/202/59/2017) за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову 0093/110000014/16 від 28 грудня 2016 року, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 8500 грн, у зв'язку із порушенням процедури розгляду адміністративної справи в частині забезпечення його участі.

Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено з підстав правомірності спірної постанови.

У липні 2017 року позивачем подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 9 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Швед Е.Ю.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу 202/589/17 з суду першої інстанції.

22 березня 2018 року справу 202/589/17 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі позивач доводить, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що відповідач порушив процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності і розглянув справу про адміністративне правопорушення у його відсутність та без належного повідомлення.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач відтворює доводи апеляційної скарги, з доводами позивача не погоджується.

Розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

30 липня 2016 року в зоні діяльності пункту пропуску Виступовичи-Нова Рудня Житомирської митниці ДФС позивач ввіз на митну територію України транспортний засіб автомобіль марки AUDI A6 , д.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 у митному режимі транзит .

За інформацією Житомирської митниці ДФС (лист від 16 серпня 2016 року за 1209/7/06-70-20) стосовно контролю вивезення за межі митної території України транспортних засобів, ввезених з метою транзиту громадянами України, станом на 20 жовтня 2016 року зазначений транспортний засіб не вивезений позивачем за межі території України у визначені статтею 95 Митного кодексу України строки.

20 жовтня 2016 року складено протокол про порушення митних правил позивачем, копію якого скеровано позивачу. В протоколі зазначено, що розгляд адміністративної справи призначено на 14 грудня 2016 року.

В подальшому, у зв'язку з клопотаннями позивача (хвороба, погане самопочуття) розгляд справи неодноразово переносився.

28 грудня 2016 року відповідачем прийнято спірну постанову.

За змістом частини четвертої статті 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Зазначена норма кореспондується з частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас, відповідно до частини першої статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Факт вчинення правопорушення, його склад (об'єктивна та суб'єктивна сторона) не є спірним між сторонами. Зміст позовних вимог та вимог касаційної скарги позивача зводиться виключно до непогодження його з начеб-то порушеною відповідачем процедурою притягнення його до адміністративної відповідальності.

Втім, матеріали справи свідчать про факт належного повідомлення позивача про заплановані дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, інкриміноване йому. Про це свідчить також та обставина, що на кожне з таких повідомлень позивач надсилав на адресу відповідача власні - про неможливість взяти участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення з різних причин.

З урахуванням вимог статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд погоджується з правовою оцінкою обставин справи, здійсненою судом апеляційної інстанції.

Сукупний аналіз норм статей 526 та 486 Митного кодексу України свідчить про те, що відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення не може відбуватись безліч разів лише тому, що особа кожного разу заявляє клопотання про бажання взяти участь у її розгляді, при цьому тривалий час не з'являючись до компетентного органу з цією метою.

Суд не вбачає підстав не враховувати наявні в матеріалах справи докази належного сповіщення позивача про призначення справи про порушення митних правил до розгляду.

Таким чином, Суд вважає, що в цій частині процедуру розгляду справи про порушення митних правил порушено не було, оскільки матеріали справи свідчать про факт належного повідомлення позивача про заплановані дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, інкриміноване йому.

Суд визнає, що правопорушення, передбачене частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, є триваючим.

За змістом частини першої статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З логічно-граматичного аналізу норми частини першої статті 467 Митного кодексу України висновується, що перелік триваючих порушень, наведений у ній є орієнтовним.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митного кодексу України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

У цій справі Суд висновується з того, що оскільки моментом виявлення правопорушення є 16 серпня 2016 року, то спірну постанову про порушення митних правил винесено в межах встановленого законом шестимісячного строку.

За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі 202/589/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер