Постанова у справі № 534/961/16-ц

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа 534/961/16-ц

провадження 61-3926св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області, у складі судді Крикливого В. В., від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Пилипчук Л. І., Чумак О. В., від 12 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 серпня 2007 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого 13 серпня 2012 року ними придбано автомобіль Mercedes-Benz Vito 111 CDI, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 110 000 грн, який було оформлено на відповідача та 21 листопада 2013 року - автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2, який відповідач відчужив 01 червня

2016 року без її дозволу.

З урахуванням викладеного, неодноразово уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати за нею право власності на ? частину автомобіля Mercedes-Benz Vito 111 CDI, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 110 000 грн; визнати за відповідачем право власності на ? частину зазначеного автомобіля; визнати за нею право на компенсацію від продажу автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2, та стягнути з відповідача на її користь половину вартості від продажу зазначеного автомобіля у розмірі 130 413,60 грн.

У липні 2016 року ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що крім зазначеного у первісному позові автомобіля сторонами за час шлюбу було придбано також автомобіль Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 110 000 грн, який було зареєстровано на дружину. Ураховуючи рівну вартість спірних автомобілів, реєстрацію кожного з них за одним із співвласників, позивач вважав, що у даному випадку має бути застосований поділ цих автомобілів у натурі, а саме присудження кожному з подружжя конкретного автомобіля. Крім того, автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2, був придбаний ним у 2013 році, а фактично шлюбні відносини припинились між сторонами у 2011 році, про що зазначала сама відповідач у позовній заяві про розірвання шлюбу та встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Отже, спірний автомобіль має бути виключений із загальної маси спільного майна подружжя і не може бути об'єктом поділу, оскільки є особистою власністю позивача за зустрічним позовом.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, неодноразово збільшивши та уточнивши позовні вимоги, просив суд встановити факт набуття ним

21 листопада 2013 року автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2, за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 за кошти, які належали йому особисто; визнати зазначений автомобіль його особистою приватною власністю, залишивши його у власності позивача за зустрічним позовом; визнати за ним право власності на автомобіль Mercedes-Benz Vito 111 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1; залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області

від 11 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт набуття ОСОБА_3 автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2, на праві особистої приватної власності під час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_3 право особистої власності на автомобіль Mersedes Benz Vito CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, залишивши цей автомобіль у власності ОСОБА_3 Залишено у власності ОСОБА_2 автомобіль Toyota Corola, реєстраційний номер НОМЕР_3. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що автомобілі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 та Mersedes Benz Vito CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, були придбані ОСОБА_3 за його особисті кошти у період фактичного припинення шлюбних відносин, а ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що джерелом набуття спірних автомобілів були сумісні кошти або спільна праця подружжя, тому вони не можуть бути віднесені до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Ураховуючи диспозитивність цивільного судочинства, суд вирішив за можливе задовольнити позовну вимогу

ОСОБА_3 та залишити спірний автомобіль Toyota Corola, реєстраційний номер НОМЕР_3, який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у власності ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін .

Апеляційний суд погодився с висновками суду першої інстанції та, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 05 квітня 2017 року 6-399цс17, зазначив, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуто.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково визначили преюдиційність описової частини рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 червня 2016 року про розірвання шлюбу. Суди не звернули увагу на те, що з указаного судового рішення про розірвання шлюбу не вбачається дати припинення шлюбних відносин, режим окремого проживання, передбачений статтею 119 СК України, судом не встановлювався, тому посилання на зазначене судове рішення як на єдиний доказ припинення шлюбних відносин є необґрунтованим та помилковим. У період шлюбу 07 грудня 2012 року сторони продали спільне нежитлове приміщення за 268 760 грн, позивач надавала нотаріально засвідчену заяву на відчуження нерухомого майна в інтересах сім'ї, а у

2013 році придбали автомобіль Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2. Зазначеним обставинам суди не надали відповідної правової оцінки. Суди не встановили обсяг спільного майна подружжя, наявного на час припинення ведення спільного господарства, не встановили загальну вартість цього майна і частку кожного з подружжя у ньому та не здійснили його поділ відповідно до закону.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_2 сама зазначала у позовній заяві про розірвання шлюбу про припинення між сторонами шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства з 2011 року. Під час розгляду справи

ОСОБА_2 не довела спільності спірного майна, не надала доказів її участі (коштами чи працею) у придбанні такого.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 березня 2017 року встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року по 09 серпня 2007 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб 10 серпня 2007 року, який рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 червня

2016 року у справі 534/990/16-ц було розірвано.

Згідно довідки виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Горішньоплавської міської ради Полтавської області від 16 травня

2016 року сторони зареєстровані за однією адресою, а саме: у будинку АДРЕСА_1

Сторони визнали, що під час шлюбу вони проживали АДРЕСА_2 та продовжують користуватися цим майном після розірвання шлюбу.

Спірним майном є наступні транспортні засоби: автомобіль Mercedes-Benz Vito 111 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2; автомобіль Toyota Corola, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Mersedes Benz Vito 111CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, було придбано на підставі довідки-рахунку від 13 серпня 2012 року та оформлено на ім'я ОСОБА_4

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Toyota Corola, реєстраційний номер НОМЕР_3, було придбано на підставі біржової угоди від 02 квітня 2008 року та оформлено на ім'я ОСОБА_2

Під час судового розгляду справи сторони визнавали вартість спірних автомобілів Mersedes Benz Vito 111CDI та Toyota Corola у розмірі 110 000 грн за кожен автомобіль.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру від 19 жовтня 2016 року 5342 на підставі довідки-рахунку від 21 листопада 2013 року на

ОСОБА_3 був зареєстрований автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2.

01 червня 2016 року автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований на ОСОБА_5 на підставі договору

купівлі-продажу від 01 червня 2016 року, а 02 червня 2016 року його було знято з обліку для реалізації.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи

від 12 червня 2017 року 82 вартість автомобіля марки Volkswagen Passat , реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на 01 червня 2016 року становила 320 060 грн, а станом на 12 червня 2017 року - 260 827,20 грн.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 наполягала на тому, що спірні автомобілі Mercedes-Benz Vito 111 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, та Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2, були придбані у період зареєстрованого шлюбу, а тому вони є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначав, що вказані транспортні засоби придбано ним за його особисті кошти у період, коли шлюбні відносини фактично було припинено.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень частини третьої статті 10 та частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною першою статті 11 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі 6-843цс17.

У порушення вимог статей 212-214 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), апеляційний суд зазначених вимог закону та обставин справи не врахував, зазначивши єдиною підставою для визнання спірного майна особистою власністю ОСОБА_6 придбання спірних автомобілів (Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2, та Mercedes-Benz Vito 111 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у період припинення шлюбних відносин, пославшись на судове рішення у справі про розірвання шлюбу. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що з тексту рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 червня 2016 року у справі 534/990/16-ц вбачається, що ОСОБА_2 вказувала про фактичне припинення шлюбних відносин з 2011 року у позовній заяві, але ж судом саме ця обставина у мотивувальній частині судового рішення не встановлювалася. В судовому рішенні встановлено, що сторони (сім'я) на момент його винесення продовжували проживати у приватному будинку на території

м. Комсомольська, мали постійні конфлікти та невдалі спроби на примирення, що тривали з 2011 року.

Таким чином, апеляційний суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин; не встановив обсяг спільного майна подружжя; не звернув увагу на те, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна, покладається на того з подружжя, хто її спростовує; не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, погодившись при цьому з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Апеляційного суду Полтавської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В.Синельников

Ю. В. Черняк