Постанова у справі № 757/36468/16-ц

Постанова

Іменем України

17 вересня 2018 року

м. Київ

справа 757/36468/16-ц

провадження 61-33593св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик ~ С. ~ П. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про оспорювання батьківства.

Позовна заява мотивована тим, що його записано батьком відповідача, однак позивач таким себе не вважає, оскільки шлюб з матір'ю відповідача ОСОБА_7 був укладений 15 серпня 1975 року, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та одразу після його народження дружина звернулася з позовом про стягнення аліментів.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року у складі судді Матійчук Г. О. позов задоволено.

Зобов'язано відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві виключити відомості про батька з актового запису від 14 січня 1975 року 58 про народження ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 551,21 грн витрат з оплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ухиляється від проведення судово-генетичної експертизи, а тому позивач не є його біологічним батьком, що є підставою для виключення з актового запису про народження ОСОБА_6 відомостей про батька ОСОБА_4

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, а з позов про оскарження батьківства подано у липні 2016 року; позивач не надав доказів на підтвердження того, що він не знав чи не міг знати про те, що в актовому записі про народження відповідача значаться відомості про нього як батька дитини.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судово-генетичної експертизи, в матеріалах справи відсутня ухвала щодо вирішення цього питання; суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідач народився через три місяці після укладення шлюбу між позивачем та ОСОБА_7; не застосував частину шосту статті 136 СК України

У серпні 2018 року до суду надійшов відзив, у якому ОСОБА_6 просить відмовити позивачу у задоволенні вимог, викладених у касаційній скарзі, а також просить проводити розгляд справи у судовому засіданні за його участю та дослідити аудіозапис судового засідання суду апеляційної інстанції.

Оскільки згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відсутні підстави для розгляду справи у судовому засіданні за участю відповідача. Дослідження нових доказів виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції з огляду на частину першу статті 400 ЦПК України.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частина перша статті 58 Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 7).

Суд установив, що у свідоцтві про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданому відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, та в актовому записі від 14 січня 1976 року 58 у Книзі реєстрації актів про народження батьком ОСОБА_6 зазначений ОСОБА_4

З 15 серпня 1975 року до 09 червня 1981 року ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась дитина - ОСОБА_6

Позивач зазначав, що після розірвання шлюбу та до теперішнього часу з нього стягуються аліменти на сина. Вказував, що батьком дитини в актовому записі було записано його, однак з вказаним він не погоджується, оскільки після укладення шлюбу та народження дитини позивач разом з колишньою дружиною не проживали та у нього наявні сумніви щодо того, що він є біологічним батьком відповідача.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірний актовий запис 58, згідно з яким ОСОБА_4 записано батьком дитини, здійснено 14 січня 1976 року, правильно застосував до спірних правовідносин положення КпШС України, чинного на час їх виникнення.

Згідно з частиною першою статті 56 КпШС України особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з метою визначення кровного споріднення між позивачем та відповідачем ухвалою суду першої інстанції від 24 квітня 2017 року призначено судово-генетичну експертизу.

У вересні 2017 року ухвала суду про призначення експертизи повернута без виконання у зв'язку з неодноразовими неявками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до експертної установи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, про що у Книзі реєстрації актів про народження 14 січня 1976 року було зроблено запис 58, тоді як з позовом до суду позивач звернувся у липні 2016 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що після народження дитини позивач на користь матері відповідача сплачував аліменти на ОСОБА_6, що свідчить про визнання позивачем свого батьківства стосовно відповідача. Доказів про те, що позивач не знав чи не міг знати про те, що в актовому записі про народження ОСОБА_6 значаться відомості про нього як батька дитини, матеріали справи не містять.

Факт відсутності позивача при оформленні та видачі свідоцтва про народження ОСОБА_6 та надання відомостей про нього як про батька дитини, його колишньою дружиною ОСОБА_8 самостійно не є доказом того, що позивач не є батьком відповідача, оскільки статтею 54 КпШС України визначено, що батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судово-генетичної експертизи, а в матеріалах справи відсутня ухвала щодо вирішення цього питання, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції призначав судово-генетичну експертизу, однак ні позивач, ні відповідач не з'явилися до експертної установи.

Доводи скарги щодо незастосування частини шостої статті 136 СК України спростовуються висновками суду апеляційної інстанції, викладеними у мотивувальній частині постанови.

Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв А. О. Лесько С. П. Штелик