← Судова практика

Постанова у справі № 210/211/16-ц

Касаційний цивільний суд Верховного Суду · 05.09.2018 · Верховний Суд
повний текст із нашої бази13 011 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
210/211/16-ц
Дата ухвалення
05.09.2018
Суд
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Суддя
Штелик Світлана Павлівна
Форма судочинства
Цивільне
Тип акта
Постанова
Категорія справи

Текст рішення

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа 210/211/16-ц

провадження 61-3278зпв18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув заяву голови комісії з припинення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше .

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення) про відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_2 зазначав, що 11 червня 2004 року о 14 год. 20 хв. під час виконання наряду головного електромеханіка по заміні канатів клітьової підйомної споруди він отримав травму правої руки. За висновками МСЕК 24 листопада 2004 році йому встановлено 5 % втрати професійної працездатності первинно, при наступному огляді 15 грудня 2015 року підтверджено 5 % втрати професійної працездатності з наступним переоглядом 1 листопада 2016 року.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016року, позов ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3 тис. грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2016 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відділення відмовлено на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

У поданій до Верховного Суду України заяві голова комісії з припинення Відділення просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини восьмої статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в редакції від 28 грудня 2014 року, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви голова комісії з припинення Відділення надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди установили, що ОСОБА_2 11 червня 2004 року о 14 год. 20 хв. під час виконання наряду головного електромеханіка по заміні канатів клітьової підйомної споруди отримав травму правої руки. За висновками МСЕК 24 листопада 2004 році йому встановлено 5 % втрати професійної працездатності первинно, при наступному огляді 15 грудня 2015 року підтверджено 5 % втрати професійної працездатності з наступним переоглядом 01 листопада 2016 року.

Погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції виходив із того, що ушкодженням здоров'я ОСОБА_2 спричинені моральні страждання, які підлягають компенсації, тому суди правильно стягнули компенсацію моральної шкоди з урахуванням того, що таке право виникло у позивача з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності згідно з висновком МСЕК від 24 листопада 2004 року. Оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у 2004 році, відшкодування шкоди має бути здійснено саме відповідачем у справі.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, виходив із того, що відповідно до положень Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у редакції від 01 січня 2015 року) обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди покладено на підприємство незалежно від часу настання страхового випадку, а оскільки позивач (вперше стійку втрату професійної працездатності встановлено 21 грудня 2001 року) звернулася до суду 21 червня 2016 року - вона не має права на відшкодування моральної шкоди з Фонду.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частини восьмої статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в редакції від 28 грудня 2014 року.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів виходить з такого.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року 16/98-ВР), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема прийнятим відповідно до цих Основ Законом України від 23 вересня 1999 року 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - Закон від 23 вересня 1999 року).

Норми вказаного Закону від 23 вересня 1999 року в редакції, чинній з моменту прийняття цього Закону і до внесення змін Законом України від 23 лютого 2007 року 717-V, передбачали, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац 4 статті 1); у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт е пункту 1 частини першої статті 21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страхова виплата за моральну шкоду (частина третя статті 28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (частина третя статті 34).

З огляду на положення статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону від 23 вересня 1999 року право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року 3235-IV Про Державний бюджет України на 2006 рік та пунктом 22 статті 71 Закону України 489-V від 19 грудня 2006 року Про Державний бюджет України на 2007 рік було зупинено на 2006 та 2007 роки дію вказаних вище норм Закону від 23 вересня 1999 року, які передбачали виплату Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду.

Законом України від 23 лютого 2007 року 717-V, що набрав чинності з 20 березня 2007 року, в Закон від 23 вересня 1999 року внесені зміни, згідно з якими були виключені норми про здійснення Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду.

Тобто, із 01 січня 2006 року суб'єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, є роботодавець.

Таким чином, виключення із Закону від 23 вересня 1999 року положень про віднесення відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей до складу страхових виплат і зміна суб'єкта відшкодування такої шкоди (з Фонду на роботодавця) відбулися згідно із Законом України від 23 лютого 2007 року 717-V, який набрав чинності з 20 березня 2007 року, а не на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року 77-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці , яким викладено у новій редакції Закон 1105-XIV, в тому числі було змінено назву вказаного Закону на Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

З урахуванням викладеного, питання щодо дії у часі Закону Закон 1105-XIV у новій редакції, яка набрала чинності 01 січня 2015 року, не впливає на визначення суб'єкта, за рахунок коштів якого має здійснюватися відшкодування моральної шкоди.

Згідно роз'яснень, викладених у рішенні Конституційного Суду України 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди Законом України від 23 лютого 2007 року 717-V не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Судами встановлено, що з позовом до Відділення Фонду про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я на виробництві, ОСОБА_2 звернувся у січні 2016 року. Оскільки станом на вказану дату законодавець покладав відповідальність за відшкодування моральної шкоди на роботодавця і не передбачав можливості такого відшкодування Фондом, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив і суд касаційної інстанції, постановляючи ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року, надану заявником як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини восьмої статті 36 Закону 1105-XIV .

Оскільки неправильне застосування судами зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення спору, то відповідно до частин першої та другої статті 360-4 ЦПК України

2004 року судові рішення у справі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву голови комісії з припинення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С.П. Штелик

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗