Постанова у справі № 820/10730/13-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

м. Київ

справа 820/10730/13-а

касаційне провадження К/9901/3538/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 (суддя Шляхова О.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді: Сіренко О.І., Спаскін О.А.) у справі 820/10730/13-а за позовом Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Харківський машинобудівний завод ФЕД звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 0000164100 та від 04.07.2013 0000174100.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 11.12.2013 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 0000164100 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51211,30 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 25605,65 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.02.2014 рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови в задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013 0000164100 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 330784,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 165381,85 грн. Ухвалив у цій частині нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 в частині задоволення адміністративного позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 662 Цивільного кодексу України.

При цьому зазначає про безтоварний характер господарських операцій з придбання позивачем металопрокату в Товариства з обмеженою відповідальністю Барс-11 , а також безпідставне формування Державним підприємством Харківський машинобудівний завод ФЕД податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, в яких невірно вказано місцезнаходження позивача та номер його свідоцтва платника податку на додану вартість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством Харківський машинобудівний завод ФЕД від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку за березень 2013 року, результати якої оформлено актом від 21.06.2013 374/41.0-17/14310052.

За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.3, підпункту а пункту 200.4 статті 200, підпункту г пункту 201.1, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного в Товариства з обмеженою відповідальністю Барс-11 металопрокату, з огляду на непідтвердження товарного характеру поставок технічними паспортами і сертифікатами якості та недоліки представленої транспортної документації, а також безпідставним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які оформлено неналежним чином, а саме - невірно вказано місцезнаходження Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД та номер його свідоцтва платника податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом, у тому числі прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 0000164100, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 381995,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 190997,50 грн.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарських операцій з придбання позивачем металопрокату в Товариства з обмеженою відповідальністю Барс-11 , судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; довіреностей; прибуткових ордерів; лімітних карток; вимог; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Державним підприємством Харківський машинобудівний завод ФЕД розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин, доводи суду першої інстанції, підтримані в цій частині судом апеляційної інстанції, про необ'єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, який у подальшому прийняв участь у формуванні суми бюджетного відшкодування, за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю Барс-11 господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Вирішуючи питання про правомірність спірного акта індивідуальної дії в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 330784,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 165381,85 грн., Харківський апеляційний адміністративний суд цілком об'єктивно виходив з того, що при оцінці відповідності заповнення податкових накладних вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату цими документами статусу належних податкових, якими вони є в силу пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавців, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відтак неправильне/помилкове зазначення місцезнаходження юридичної особи-покупця та номера його свідоцтва платника податку на додану вартість не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарських операцій, за умови належного заповнення інших реквізитів податкових накладних і реального здійснення відповідних операцій, що контролюючим органом не заперечується, та, відповідно, не тягне втрати ними статусу належних податкових документів.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів без задоволення, а рішення Харківського апеляційного адміністративного суду - без змін.

У частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013 0000174100 рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 у справі 820/10730/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк