Постанова у справі № 755/5777/17

Постанова

Іменем України

23 серпня 2018 р.

м. Київ

справа 755/5777/17

провадження 51-3391км18

~

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати~ Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів: ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

~

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

захисника ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6

~

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 липня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12017100040003907, за~ обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України такого, що немає судимості,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 313 КК України.

~

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної ~інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року ~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч.1 ст. 313 КК України до покарання у виді~ обмеження волі на строк ~~~~~~~1 рік. Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено~ від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Згідно ст. 76 КК України покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він у невстановлений досудовим розслідуванням час придбав та незаконно зберігав обладнання і інгредієнти, необхідні для виготовлення психотропної речовини амфетаміну в кустарних умовах.

Окрім того, ~ ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_2 незаконно виготовляв та зберігав без мети збуту психотропну речовину амфетамін, вагою 2,018г, який у нього було виявлено та вилучено за вказаною адресою 30.01.2017 року о 18.50 год. працівниками правоохоронних органів, а також лабораторне обладнання, яке призначене для виготовлення психотропної речовини амфетаміну.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва ~від 03 липня ~2017 року вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку та ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Також зазначає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, взагалі не перевірив та не надав оцінки доводам прокурора щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через м`якість.

У запереченні захисник ОСОБА_6 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 ~вважав за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів,~ за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч 2 ст. 309, ч. 1 ст. 313 КК України~ у касаційній скарзі не оспорюються.

Зі змісту скарги~ убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про~~особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції;~ принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються формулювання може , вправі ; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема особа винного , щире каяття тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та~~обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні інших обставин справи , можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від~особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з~прав людини (зокрема справа Довженко проти України ), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і м`якість призначеного ОСОБА_7 покарання у зв`язку з безпідставним звільненням засудженого на~~підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони~ не можуть вважатися обґрунтованими.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_7 покарання, суд врахував тяжкість вчинених злочинів, ~ які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами невеликої та середньої тяжкості, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризувався позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебував. Також зваживши на обставину, що пом`якшує покарання засудженого щире каяття,~ відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також думку прокурора про звільнення ОСОБА_7 ~на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та на підставі ~ ст. 75 КК України ~звільнив його від відбування покарання з випробуванням~ з іспитовим строком тривалістю 2 роки, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Таке покарання, на~~переконання колегії суддів, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи~~недостатнім для досягнення мети покарання.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за~~апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги прокурора, та визнав їх~~необґрунтованими, навівши належні й достатні мотиви спростування.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки місцевого й апеляційного судів в частині призначеного покарання, а також свідчили б про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, прокурор у касаційній скарзі не навів.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 434 , 436, 441 КПК України та відповідно до п. 15 розділу~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ XI Перехідні положення КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ 2147-VIII) , ~суд

у х в а л и в:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 липня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

~

ОСОБА_8 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3