Постанова у справі № 2а/0270/4609/12

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа 2а/0270/4609/12

адміністративне провадження К/9901/7234/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у складі колегії Залімського І.Г., Смілянця Е. С., Сушка О.О. у справі 2а/0270/4609/12 за позовом ОСОБА_1 до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 06 липня 2012 року 0007641700 про збільшення податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 584481 грн. 20 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався неодноразово, судові рішення, які є предметом перегляду у даній справі, прийнятті в порядку нового судового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року.

16 лютого 2015 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений повністю, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 06 липня 2012 року 0007641700, з мотивів недоведеності податковим органом податкового правопорушення.

14 квітня 2015 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, прийнято нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено, з мотивів правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення згідно вимог статті 58 Податкового кодексу України.

08 травня 2015 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач доводить порушення судом апеляційної інстанції застосування процесуальних правил преюдиції, встановлених частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), порушення правил встановлення та надання вичерпної оцінки фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту.

27 липня 2017 року відповідачем надані до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, у яких податковий орган просить в задоволені касаційної скарги відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач доводить похідний характер прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від результатів кримінального провадження, виконання судом апеляційної інстанції вказівок висловлених в ухвалі Вищого адміністративного суду України при направлені справи на новий розгляд.

03 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, після усунення недоліків на виконання ухвали цього суду від 14 травня 2015 року та витребувано справу 2а/0270/4609/12 з Вінницького окружного адміністративного суду.

11 травня 2016 року справа 2а/0270/4609/12 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

23 січня 2018 року справа 2а/0270/4609/12 разом з матеріалами касаційного провадження К/9901/7234/18 передані до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

У лютому 2012 року податковим органом на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог Закону України Про податок з доходів фізичних осіб від 22 травня 2003 року 889-4 фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року, на виконання постанови старшого слідчого ОВС СУ ДПС у Вінницькій області від 21 лютого 2012 року в межах кримінальної справи 11420070 Державної податкової інспекції у Тульчинському районі, результати якої викладені в акті від 06 березня 2012 року 91/17/НОМЕР_1

(далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення вимог пункту 12.1 статті 12, пункту 7.1 статті 7 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 584 481,20 грн., в тому числі за 2006 рік - 6500,00 грн., 2007 рік - 230216,25 грн., 2008 рік - 292291,65 грн., 2009 рік - 17997,30 грн., 2010 рік - 37476,00 грн.

27 квітня 2012 року постановою Тульчинського районного суду провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" 3680-VI від 08 липня 2012 року, пункту 4 статті 6, статті 248 Кримінального процесуального кодексу України закрито за нереабілітуючими обставинами.

06 липня 2012 року керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення 0007641700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 584481,20 грн. Суд апеляційної інстанції встановив прийняття цього податкового повідомлення-рішення відповідно до пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України. З податкового повідомлення-рішення вбачається, що воно прийняте згідно з підпунктом 54.3.4 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, яким за порушення вимог пункту 1 статті 12 та пункту 7.1 статті 7 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб .

Виходячи із загально-правового принципу дії норми права у часі, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом, визначення сум податкових та грошових зобов'язань встановлене статтею 54 Податкового кодексу України, пунктом 54.3 цієї статті до зобов'язальних випадків самостійного визначення контролюючим органом грошових зобов'язань підпунктом 54.3.4. встановлено, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Оцінюючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції висновувався на аналізі положень пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (діючої на час спірних правовідносин), якою передбачалось, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції також застосовано положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, якими визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач дотримався порядку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджено також ухвалою Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 15 грудня 2014 року, та встановили про наявність нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження - це підстави, які незважаючи на наявність у діях особи складу злочину обумовлюють застосування інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності. Однією з таких підстав є амністія.

Оцінюючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції проаналізував положення статей 1, 9, 14 Закону України "Про застосування амністії в Україні", враховуючи те, що постановою Тульчинського районного суду від 27 квітня 2012 року, закрито провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2011 році", пункту 4 статті 6, статті 248 Кримінального процесуального кодексу України за нереабілітуючими обставинами, дійшов висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що акт перевірки є доказом в кримінальному провадженні, постанова Тульчинського районного суду від 27 квітня 2012 року набрала законної сили, що свідчить про згоду позивача із доводами про наявність у його діях складу злочину, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що факт порушення вимог пункту 1 статті 12 та пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та факт несплати податку з доходів фізичних осіб позивачем встановлений Тульчинським районним судом, визнаний ним в ході судового розгляду справи, закриття кримінальної справи на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" свідчить про визнання платником податків факту несплати грошових зобов'язань та умисного ухилення від їх сплати.

За таких обставин, переоцінка доказів кримінального провадження, а саме висновків акту перевірки, документів на підставі яких визначено розмір грошового зобов'язання та які були предметом дослідження в рамках кримінальної справи по обвинуваченню позивача в рамках кримінальної справи згідно вимог Кримінального процесуального кодексу України в межах податкового спору є неможливою.

Використана податковим органом постанова, як підстава збільшення грошових зобов'язань, є належним процесуальним рішенням в розумінні статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, за частиною другою якої судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу.

Посилання позивача на підстави звільнення від доказування в розумінні частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, які здійснюються судами при вирішенні податкового спору у межах спірних відносин є неприйнятними до застосування, з огляду на те, що у межах спірних відносин результати кримінального провадження є самостійною підставою, обов'язком податкового органу збільшення грошового зобов'язання.

Посилання позивача на необхідність переоцінки Судом доказів у справі є неприйнятними з огляду на встановлені частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду судом касаційної інстанції.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі 2а/0270/4609/12 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер