← Судова практика

Постанова у справі № 547/351/16-а

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · 18.07.2018 · Верховний Суд
повний текст із нашої бази15 206 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
547/351/16-а
Дата ухвалення
18.07.2018
Суд
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Суддя
Желтобрюх І.Л.
Форма судочинства
Адміністративне
Тип акта
Постанова
Категорія справи
звільнення з публічної служби

Текст рішення

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року

Київ

справа 547/351/16-а

адміністративне провадження К/9901/12733/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Семенівського районного суду Полтавської області від ~~~~~~~~~~~~~22 липня 2016 року (суддя Халявка В.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року (колегія суддів у складі: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М., Шевцової Н.В.) у справі 547/351/16-а за позовом ОСОБА_1 до Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

установив:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області, в якому просив: визнати незаконним звільнення з роботи на підставі частини першої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ; поновити строк проходження його служби в органах місцевого самоврядування - Біляківській сільській раді в статусі увільненого від виконання службових обов`язків на час призову під час мобілізації; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Одночасно позивач просив поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду.

В обґрунтування позову вказував, що перебуваючи на посаді сільського голови, він, маючи присвоєне військове звання старшого лейтенанта запасу, був призваний на військову службу до Збройних Сил України. Після проходження навчальної підготовки позивача призначено на посаду офіцера-психолога до військової частини НОМЕР_1 і наразі він проходить службу в зоні проведення антитерористичної операції. Вважав незаконним своє звільнення з посади сільського голови, оскільки за ним, як за працівником, призваним на військову службу у зв`язку з мобілізацією, за законом зберігається місце роботи і компенсується середній заробіток.

Постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня ~~~~~~~~2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вважає помилковими висновки судів, з яких вони виходили при ухваленні судових рішень. Зазначає, що за змістом частини другої статті 39 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу громадяни України, призвані на військову службу під час мобілізації, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, і оскільки позивач є військовослужбовцем, - зазначена норма є спеціальною та має перевагу в застосуванні перед загальними нормами закону. Зазначає, що він виконує конституційний обов`язок щодо захисту територіальної цілісності і суверенітету України, а суди, відмовивши у задоволенні позову, порушили закріплені Конституцією України та Кодексом законів про працю України гарантії забезпечення соціальних прав військовослужбовців. Суди не звернули увагу на те, що позивач просив не поновлення на посаді голови сільської ради, а визнання його статусу увільненого від виконання посадових обов`язків на час призову за мобілізацією, відновлення його права на отримання заробітної плати та врахування стажу роботи за посадою під час призову за мобілізацією.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити оскаржувані судові рішення без змін. Стверджує, що звільнення позивача відбулось відповідно до вимог чинного законодавства у зв`язку з припиненням повноважень сільської ради, головою якої він був обраний.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що рішенням першої сесії шостого скликання від 15 листопада 2010 року ОСОБА_1 обраний сільським головою Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

В цей же день позивачем прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування.

На підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року 15/2015 Про часткову мобілізацію наказом військового комісара від 8 червня 2015 року 175 позивач, як старший лейтенант запасу, 9 червня 2015 року призваний на військову службу в Збройні Сили України.

В результаті чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, що відбулися 25 жовтня 2015 року, новим сільським головою Біляківської сільської ради обрано ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням 1 сесії сьомого скликання Біляківської сільської ради від 10 листопада 2015 року.

До трудової книжки позивача 10 листопада 2015 року внесено запис про його звільнення з посади сільського голови Біляківської сільської ради у зв`язку із закінченням строку повноважень згідно із частиною першою статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Підставою внесення запису до трудової книжки зазначено рішення 1 сесії сьомого скликання Біляківської сільської ради від 10 листопада 2015 року та пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, звільняючи позивача з посади сільського голови у зв`язку із закінченням строку повноважень, відповідач діяв на підставі та у межах закону.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

За приписами частин першої та другої статті 141 Конституції України строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п`ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п`ять років.

Статтею 3 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. ~

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 12 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається~ ~Конституцією України. На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , цим та іншими законами України.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що сільський голова є посадовою особою органу місцевого самоврядування, і така посада є виборною.

Закінчення строку повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади, є однією з підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування.

У свою чергу звільнення сільського голови відбувається одночасно з відкриттям першої сесії відповідної сільської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах.

Як встановили суди, з листопада 2010 року по червень 2015 року ОСОБА_1 виконував обов`язки за посадою голови сільської ради Біляківської сільської ради.

25 жовтня 2015 року відбулись чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, і згідно з рішенням першої сесії сьомого скликання 1 Біляківської сільської ради від 10 листопада 2015 року територіальна громада обрала сільським головою Біляківської сільської ради ОСОБА_2 .

Враховуючи, що строк повноважень сільського голови закінчується в день відкриття першої сесії відповідної сільської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не виникало правових підстав для залишення позивача на посаді та компенсації йому середнього заробітку.

Заявник касаційної скарги вказує, що вирішуючи спір, суди мали застосувати положення частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, яка передбачає певні гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Так, дійсно, згідно частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (у редакції, що діяла на час звільнення позивача) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Суди попередніх інстанцій з цього приводу вважали, що приписи вказаної статті до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки вони стосуються працівників підприємств, установ, організацій, фермерських господарств, сільськогосподарських виробничих кооперативів, а не позивача, який до призову на військову службу виконував владні повноваження на посаді сільського голови.

Колегія суддів вважає такі мотиви помилковими, оскільки за змістом статей 1, 3 Кодексу законів про працю України цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників. Даний нормативно-правовий акт містить загальні норми права про працю, які поширюються на трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Профільним законом, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

Так, згідно зі статтею 7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Тобто, положення частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України у період, коли мали місце спірні правовідносини, поширювалися на позивача, і за ним, як за працівником, призваним на військову службу під час мобілізації, до дня фактичної демобілізації мали зберігатися місце роботи і посада, з відповідною компенсацією середнього заробітку.

Водночас, спеціальним законодавством, яке регламентує правовий статус та порядок звільнення з посад осіб, які проходять службу в органах місцевого самоврядування, встановлено, що строк повноважень сільського голови закінчується в день відкриття першої сесії відповідної сільської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах.

За вказаних обставин, відповідач, звільняючи позивача у зв`язку із закінченням повноважень сільської ради, головою якої він був обраний, діяв правомірно.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що його увільнення від виконання обов`язків голови Біляківської сільської ради має закінчитися в день його звільнення з військової служби (демобілізації), не узгоджуються з приписами наведеного вище законодавства.

Колегія суддів вважає, що судами не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконних рішень,~ ~внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Семенівського районного суду Полтавської області від ~~~~~~~~~~~~~22 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від ~~~~~~~~~~~~2 вересня 2016 року - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня ~~~~~~~~~~~2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~І.Л. Желтобрюх

Судді~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~О.В. Білоус

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Т.Г. Стрелець

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗