Постанова у справі № 805/2367/17-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року

Київ

справа 805/2367/17-а

адміністративне провадження К/9901/20203/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засідання касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у складі колегії суддів: Ястребової Л.В. (головуючий), Васильєвої І.А., Компанієць І.Д. у справі 805/2367/17-а за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (надалі - ТУ ДСА в Донецькій області), в якому просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Донецькій області щодо нездійснення нарахування судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 з 01.01.2017 суддівської винагороди виходячи з посадового окладу судді у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, який з 01.01.2017 становить 32000,00 грн., на підставі положень пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та частини 3 статті 133 Закону України від 07.07.2010 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України від 12.02.2015 192-VIII);

1.2. зобов'язати ТУ ДСА в Донецькій області провести перерахунок з 01.01.2017 суддівської винагороди судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 виходячи з посадового окладу у розмірі 32000,00 грн.;

1.3. зобов'язати ТУ ДСА в Донецькій області провести виплату з 01.01.2017 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за 2017 рік Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 виходячи з посадового окладу у розмірі 32000,00 грн. з урахуванням проведених виплат.

2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.08.2017 адміністративний позов задоволено повністю.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Донецькій області щодо нездійснення нарахування ОСОБА_2 з 01.01.2017 суддівської винагороди виходячи з посадового окладу судді у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, який з 01.01.2017 року становить 32000 грн.;

2.2. Зобов'язано ТУ ДСА в Донецькій області провести нарахування та виплату з 01.01.2017 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за 2017 рік ОСОБА_2 як судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області виходячи з посадового окладу у розмірі 32000 грн. за відрахуванням проведених виплат.

3. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.08.2017 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій встановили:

4.1. Указом Президента України від 18.10.2013 571/2013 ОСОБА_2, відповідно до статті 127 та частини 1 статті 128 Конституції України, призначено на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області строком на п'ять років.

4.2. Згідно з наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.10.2013 2-к, ОСОБА_2 приступила до виконання обов'язків судді з 24.10.2013, їй встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу.

4.3. З розрахункових листів вбачається, що з січня 2017 позивачу здійснюється нарахування суддівської винагороди з розрахунку розміру посадового окладу 16000,00 грн.

4.4. Листом від 24.05.2017 05-593/17, наданим у відповідь на звернення суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області, ТУ ДСА в Донецькій області повідомило, що нарахування суддівської винагороди виходячи з посадового окладу судді у розмірі 16000,00 грн. здійснюється відповідачем з урахуванням положень чинного законодавства.

5. Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржуване судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, застосував до спірних правовідносин норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 1774-VІІІ. На думку суду, наведені норми не суперечать вимогам статті 130 Конституції України і не впливають на розмір суддівської винагороди, визначений статтею 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 2453-VI.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Позивач подала касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.08.2017.

7. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суди попередніх інстанцій не врахували, що пунктом 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 1402-VIII передбачено отримання до проходження кваліфікаційного оцінювання суддею суддівської винагороди, визначеної відповідно до положень цього Закону. Також, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 1402-VIII прямо встановлено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 135). Тому, на думку скаржника, у суду апеляційної інстанції не було підстав брати до уваги норми Закону України від 06.12.2016 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і визначений ним порядок розрахунку суддівської винагороди. Скаржник посилається на рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Сук проти України" та наголошує, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки вказаному рішенню.

8. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у її задоволенні і залишити в силі оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції. На обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що положення пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 1774-VІІІ, які стосуються застосування мінімальної заробітної плати, не змінюють розміру посадового окладу судді, встановленого частиною 3 статті 133 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 1402-VIII.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Конституція України:

"Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

10. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 1402-VIII (надалі - Закон 1402-VIII):

Стаття 135. Суддівська винагорода

"1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

…3. Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року".

Розділ ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення"

"…22. Право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

23. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., 41-45, ст. 529; 2015 р., 18-20, ст. 132 із наступними змінами)".

11. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 2453-VI (надалі - Закон 2453-VI):

Стаття 133. Суддівська винагорода

"…3. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат".

12. Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 108/95-ВР (надалі - Закон 108/95-ВР):

Стаття 3. Мінімальна заробітна плата

"Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці".

Стаття 8. Сфера державного регулювання оплати праці

"Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників".

13. Бюджетний кодекс України:

Стаття 40. Предмет регулювання закону про Державний бюджет України

"1. Законом про Державний бюджет України визначаються:

… 8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період".

14. Закон України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 1801-VIII:

"Стаття 8. Установити у 2017 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень".

15. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017, надалі - Закон 1774-VIII):

Розділ ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"

"3. Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

16. Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. З урахуванням наведених вище норм Конституції України та Закону 1402-VIII, розмір посадового окладу для суддів місцевих судів до моменту проходження кваліфікаційного оцінювання складає 10 мінімальних заробітних плат.

18. Разом з тим, в межах здійснення державного регулювання оплати праці, як це передбачено статтею 8 Закону 108/95-ВР, державою прийнятий Закон 1774-VIIІ, яким встановлені особливі умови визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а саме, шляхом застосування починаючи з 01.01.2017 в якості розрахункової величини при їх визначенні мінімальної заробітної плати на рівні 1600 гривень, а не 3200 гривень.

19. При цьому, норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" даного Закону безпосередньо не стосуються визначення розміру суддівської винагороди, адже ними врегульовано лише порядок застосування мінімальної заробітної плати.

20. Законом 1774-VIIІ також не вносились зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 2453-VI і посадовий оклад для цілей визначення суддівської винагороди залишився в залежності від 10 мінімальних заробітних плат.

21. Тому колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника щодо наявності суперечностей між нормами пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1774-VIII та нормами статті 130 Конституції України, частини 1 статті 135 Закону 1402-VIII щодо можливості визначення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій.

22. Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

23. За змістом статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 928-VIII, установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

24. З урахуванням норм статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 2453-VI, розмір суддівської винагороди, починаючи з 01.01.2017, порівнюючи з його розміром, що діяв протягом 2016 року, не змінився.

25. Тому, безпідставним є твердження скаржника на звуження обсягу та змісту його прав внаслідок прийняття Закону 1774-VIII.

26. Стосовно посилань скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сук проти України" від 10.03.2011, то як зазначив у ньому Суд, держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі "Кечко проти України" (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).

27. Отже, як вказав Європейський Суд з прав людини, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

28. У випадку спірних правовідносин, держава не відмовляла скаржнику у виплаті йому суддівської винагороди у розмірі, визначеному законодавством, а лише змінила підходи щодо застосуванні мінімальної заробітної плати як нижньої межі оплати праці, яка гарантується державою, для усіх без виключення працівників.

29. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на це, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 - залишенню без змін.

ПОСТАНОВИВ:

31. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

32. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 по справі 805/2367/17-а за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

33. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду