Постанова у справі № 278/1699/14-ц

Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа 278/1699/14-ц

провадження 61-9351св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Коростенський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, правонаступником якого є Прокуратура Житомирської області,

відповідачі: Житомирська районна державна адміністрація, управління Держземагентства у Житомирському районі, Реєстраційна служба Житомирського районного управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю ДБНУ ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Аскона-Південь ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДБНУ на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 січня 2016 року у складі судді Грубіяна Є. О. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Жигановської О. С., Коломієць О. С., Якухно О. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Коростенський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до суду з позовом до Житомирської районної державної адміністрації, управління Держземагентства у Житомирському районі, Реєстраційної служби Житомирського районного Управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ ДБНУ , третя особа - ТОВ Аскона-Південь , про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що зміна цільового призначення земельних ділянок - ріллі відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України, реєстрація земель транспорту здійснена за громадянами, Житомирська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження при прийнятті розпорядження від 25 грудня 2012 року 1113, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення (ведення садівництва) з метою зміни цільового призначення на землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села) ОСОБА_3 площею - 0,10 га, ОСОБА_4 - земельна АДРЕСА_2 площею 0,50 га та земельна АДРЕСА_3 площею 0,40 га які розташовані на території Кам'янської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 25 грудня 2012 року 1113 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення (ведення садівництва) з метою зміни цільового призначення на землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села) ОСОБА_3 - площею 0,10 га, ОСОБА_4 - площею 0,50 га (земельна АДРЕСА_2), площею 0,40 га (земельна АДРЕСА_3), які розташовані на території Кам'янської сільської ради Житомирського району, визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію державного акта серії НОМЕР_4, виданого 26 грудня 2012 року ОСОБА_3, а право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_3 з цільовим призначенням: землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села), визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію державного акта серії НОМЕР_6, виданого 26 грудня 2012 року ОСОБА_4, на право власності на земельну ділянку площею 0,40 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням: землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села), визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію державного акта серії НОМЕР_11, виданого 26 грудня 2012 року ОСОБА_4, на право власності на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням: землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села), визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ ДБНУ , про відчуження земельної ділянки площею 0,5000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ ДБНУ на вказану земельну ділянку. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26 грудня 2012 року між ОСОБА_4 і ТОВ ДБНУ , про відчуження земельної ділянки площею 0,4000 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та скасувати державну реєстрацію ТОВ ДБНУ права власності на вказану земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ ДБНУ на земельні ділянки: площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та площею 0,40 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2014 року у задоволенні позову Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову частково. Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 25 грудня 2012 року 1113 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення (ведення садівництва) з метою зміни цільового призначення на землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села) ОСОБА_3 - площею 0,10 га, ОСОБА_4 - площею 0,50 га (земельна АДРЕСА_2), площею 0,40 га (земельна АДРЕСА_3), які розташовані на території Кам'янської сільської ради Житомирського району і області. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, площею 0,10 га, виданий 26 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_3, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення - землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села), та скасовано державну реєстрацію. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, площею 0,5000 га, виданий 26 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села), та скасовано державну реєстрацію. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, площею 0,4000 га, виданий 26 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_4, кадастровий НОМЕР_2, цільове призначення - землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села), та скасовано державну реєстрацію. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ ДБНУ , про відчуження земельної ділянки площею 0,5000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ ДБНУ на вказану земельну ділянку. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26 грудня 2012 року між ОСОБА_4 і ТОВ ДБНУ , про відчуження земельної ділянки площею 0,4000 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та скасовано державну реєстрацію ТОВ ДБНУ права власності на вказану земельну ділянку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 та касаційну скаргу ТОВ ДБНУ , до якої приєдналося ТОВ Аскона-Південь , задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2014 року в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок і в частині скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Постановляючи ухвалу, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив з того, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що було порушено передбачений законодавством порядок зміни цільового призначення земельної ділянки - ріллі. Проте апеляційним судом не було враховано, що визнаючи недійсними спірні договори купівлі-продажу земельних ділянок, апеляційний суд не зазначив, які норми матеріального закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у мотивувальній частині рішення не навів жодних підстав для визнання спірних правочинів недійсними. Також суд касаційної інстанції вказав на те, що відмовляючи у задоволенні позову Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в частині визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок з тих підстав, що позивачем не надано правовстановлюючих документів на земельні ділянки (державні акти та договори купівлі-продажу земельних ділянок), суд першої інстанції на порушення вимог процесуального закону не роз'яснив позивачу його права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню його прав. Висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ ДБНУ є добросовісним набувачем нерухомого майна, а тому позовні вимоги про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах матеріального закону, оскільки судом не було встановлено, чи порушують спірні договори купівлі-продажу права позивача (стаття 16, 215 ЦК України).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 січня 2016 року позов Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26 грудня 2012 року між ОСОБА_4 і ТОВ ДБНУ , про відчуження земельної ділянки площею 0,5000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та скасовано державну реєстрацію права власності на таку земельну ділянки за ТОВ ДБНУ . Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26 грудня 2012 року між ОСОБА_4 і ТОВ ДБНУ , про відчуження земельної ділянки площею 0,4000 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та скасовано державну реєстрацію права власності на таку земельну ділянки за ТОВ ДБНУ . Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок суперечать актам цивільного судочинства, адже набуття прав власності на такі ділянки в частині зміни їх цільового призначення було здійснено із грубим порушенням законодавства України.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, вказав на те, що дії відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були спрямовані на відчуження належних їм земельних ділянок в порушення процедури зміни цільового призначення земельних ділянок, адже наступного дня після винесення розпорядження про зміну цільового призначення земель відповідачі отримали нові державні акти і в цей же день ОСОБА_4 продав земельні ділянки ТОВ ДБНУ . При цьому суд вказав на безпідставність тверджень ТОВ ДБНУ , що воно є добросовісним набувачем, оскільки від імені ТОВ ДБНУ ці договори укладав керівник підприємства - генеральний директор ОСОБА_3 Крім того, сторони оспорюваних правочинів не мали перешкод у доступі до законодавства, проявивши розумну обачність, вони могли і повинні були знати про правомочність органу, який вирішує питання зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебували у їх власності, а тому відчуження цих земельних ділянок наступного дня після винесення відповідного розпорядження Житомирської РДА, ставить добросовісність відповідачів під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

У вересні 2016 року ТОВ ДБНУ подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 січня 2016року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що визнання недійсними укладених між ОСОБА_4 та ТОВ ДБНУ договорів купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,5 га та 0,4 га було обумовлено нібито неправомірною зміною цільового призначення вказаних земельних ділянок, а саме: із земель сільськогосподарського призначення (ведення садівництва) на землі транспорту. Проте набуття права власності ТОВ ДБНУ за договорами купівлі-продажу земельних ділянок було здійснено не в момент зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок. Через порушення та неправильне застосування до спірних правовідносин судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статті 21 ЗК України, частини першої статті 203 та частини третьої статті 215 ЦК України, і як наслідок відсутність встановлених в момент придбання ТОВ ДБНУ 26 грудня 2012 року земельних ділянок у ОСОБА_4 будь-яких порушень щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок та відповідно встановленого законом порядку їх купівлі-продажу, то оскаржувані рішення є незаконними та необґрунтованими. Суди не навели жодного аргументу на обґрунтування правомірності позбавлення права власності ТОВ ДБНУ на ці земельні ділянки. Оскаржувані рішення суперечать прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, оскільки суди попередніх інстанцій не дотрималися балансу та пропорційності між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої приватної особи, і як наслідок задоволенням позовних вимог здійснено непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном , що свідчить про грубе порушення судами попередніх інстанцій при вирішенні спору статті 1 Першого протоколу Конвенції. Прокурор не вказав з метою захисту яких саме інтересів держави він звертався до суду із позовом та не надав у цій частині доказів порушення цих інтересів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи.

У листопаді 2016 року ТОВ Аскона-Південь подало до суду письмові пояснення, згідно з якими суди у оскаржуваних рішеннях повинні були встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси саме позивача при укладанні оспорюваних правочинів, і як що так, то в чому такі порушення полягали, адже залежно від цього й повинно вирішуватися питання про задоволення позовних вимог або їх відмову. Внаслідок визнання недійсними оспорюваних прокурором договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності на них за ТОВ ДБНУ , ці земельні ділянки повертаються знову у приватну власність ОСОБА_4 Матеріли справи не містять жодних доказів, які б ставили під сумнів добросовісність дій ТОВ ДБНУ при укладенні договорів купівлі-продажу. Сам по собі договір купівлі-продажу є лише використанням особою наданого їй пунктом а статтею 82 ЗК України права (придбання землі на підставі відповідного договору), що не свідчить про неправомірність дій ТОВ ДБНУ . Суд не дотримався балансу суспільних інтересів та прав ТОВ ДБНУ як власника земельних ділянок, набутих за договорами купівлі-продажу, адже визнанням недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок і тим самим фактичним поверненням права власності фізичній особі - ОСОБА_4 не було досягнуто переслідуваної мети.

Ухвалою від 20 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судом установлено, що ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва (кадастровий номер НОМЕР_9), розташованої на території Кам'янської сільської ради Житомирського району Житомирської області, АДРЕСА_1, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10 (розпорядження голови Житомирської РДА від 25 серпня 2011 року 818).

ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,5000 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Кам'янської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ділянки 1-5, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 (договори купівлі-продажу від 06 грудня 2011 року 5277, від 29 листопада 2011 року 5151, від 28 січня 2012 року 173, від 02 грудня 2011 року 5196, від 29 листопада 2011 року 5141).

Крім цього, ОСОБА_4 був власником земельної ділянки площею 0,4000 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована на території Кам'янської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ділянки 7-10, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 (договори купівлі-продажу від 02 грудня 2011 року 5200, від 27 січня 2012 року 161, від З грудня 2011 року 5229, від 28 листопада 2011 року 5126).

Розпорядженнями голови Житомирської районної державної адміністрації від 13 червня 2012 року 505 та 506 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1000 га, 0,4000 га, 0,5000 га, набутих у власність для ведення садівництва, з метою зміни цільового призначення на землі транспорту під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села).

Розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 25 грудня 2012 року 1113 було затверджено відповідні проекти землеустрою, розрахунок розмірів втрат сільськогосподарського виробництва, змінено категорію вищевказаних земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Кам'янської сільської ради.

На підставі зазначеного розпорядження 26 грудня 2012 року ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення - землі транспорту (для розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села), a ОСОБА_4 - державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - землі транспорту (для розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села) та державний акт серії НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - землі транспорту (для розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села).

26 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ ДБНУ укладено два договори купівлі-продажу, за якими ТОВ ДБНУ набуло у власність земельні ділянки площею 0,5000 га та 0,4000 га.

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договори купівлі-продажу на час їх укладення суперечили нормам закону, а тому такі правочини згідно зі статтею 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними з підстав їхньої невідповідності вимогам частини першої статті 203 ЦК України.

Проте такі висновки судів є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв 'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, - з підстав, передбачених частина перша статті 388 ЦК.

ЦК України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, згідно зі статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтями 387, 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в набувача.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач згідно зі статтею 10 ЦПК України 2004 року зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину. При цьому юридично важливою обставиною є доведення факту добросовісності чи недобросовісності набувача майна.

Суд не звернув уваги на те, що позов пред'явлено особою, яка не була стороною договору і не була власником майна, про визнання недійсними договорів, укладених особою, яка, на його думку, не мали права відчужувати вказане у договорах майно.

У такому разі це майно не може бути передане власнику в порядку застосування загальних наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України, оскільки Коростенський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері не був стороною оспорених договорів. Відчужене за договорами майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Вирішуючи вимогу про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, суди не врахували, що його сторонами є ОСОБА_4 та ТOB ДБНУ .

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту не відповідає вимогам закону.

Вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ТОВ ДБНУ є похідними від попередніх вимог, а тому задоволенню не підлягають.

Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої й апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги заявника про скасування рішень суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні вимог прокурора, зокрема і в частині визнання протиправним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, є безпідставними, оскільки рішення судів про задоволення цих вимог є такими, що набрали законної сили. Предметом нового розгляду цієї справи після скасування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішень судів першої й апеляційної інстанції від 09 грудня 2014 року та від 13 жовтня 2014 року відповідно, є лише вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування державної реєстрації.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з Прокуратури Житомирської області на користь ТОВ ДБНУ підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 169,28 грн.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДБНУ задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 січня 2016року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Прокуратури Житомирської області до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, ОСОБА_4, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю ДБНУ , третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю Аскона-Південь , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки відмовити.

Стягнути з Прокуратури Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДБНУ 1 169,28 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: А. С. Олійник

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик