Постанова у справі № 344/2497/17

Постанова

іменем України

14 червня 2018 р.

м. Київ

Справа 344/2497/17

Провадження 51-1375км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2017 року в межах кримінального провадження 12017090000000033 по обвинуваченню

ОСОБА_7 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старі Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не~судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК, ч. 1 ст.~369~КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 ~ лютого 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 17 ~ лютого 2017 року між обвинуваченим ОСОБА_7 та прокурором, і ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 369 ~ -~2~КК, ч. 1 ст. 369 КК, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 369 КК у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750~грн.; за ч. 2 ст. 369-2 КК у виді штрафу в розмірі 1~500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 1~500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25~500 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 , будучи головним державним ревізором інспектором відділу адміністрування екологічного податку, рентної плати та місцевих податків з юридичних осіб ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС України в Івано-Франківській області, діючи умисно, з метою незаконного збагачення та особистої наживи 25.11.2016, через ОСОБА_8 , незаконно одержав від керівника ТОВ І.Ф.П. ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 100~доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 2825 гривням), за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - старшого оперуповноваженого з ОВС головного оперативного управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області (особа, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження), який проводив збір документів з метою фіксації фактів, які свідчили про можливе ухилення ТОВ І.Ф.П. від сплати податків, за припинення збору таких документів та не фіксації обставин, які б вказували на не дотримання вищезазначеним товариством вимог податкового законодавства при проведенні експортних операцій у 2015 та 2016 роках, та не вилучення документів щодо здійснення цим товариством фінансово-господарської діяльності у вказаний період.

Крім того, ОСОБА_7 , будучи головним державним ревізором інспектором відділу адміністрування екологічного податку, рентної плати та місцевих податків з юридичних осіб ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС України в Івано-Франківській області, діючи умисно, 25.11.2016 надав старшому оперуповноваженому з ОВС головного оперативного управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області (особа, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження), який проводив збір документів для фіксації фактів, які свідчили про можливе ухилення ТОВ І.Ф.П. від сплати податків, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 400 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 10~264 гривням), які той вимагав за припинення збору документів та не фіксації обставин, які б вказували на не дотримання вищезазначеним товариством вимог податкового законодавства при проведенні експортних операцій у 2015 та 2016 роках, та не вилучення документів щодо здійснення цим товариством господарської діяльності у вказаний період.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на вказаний вирок місцевого суду і зазначену скаргу повернуто ОСОБА_6 .

Своє рішення апеляційний суд, посилаючись на положення ч. ч. 4, 5 ст. 399, ч. 4 ст.~394, мотивував тим, що ОСОБА_6 не входить до переліку осіб, визначених ч. 4 ст. 394 КПК, і скарга подана з підстав, з яких вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 , вказуючи на незаконність ухвали апеляційного суду, просить її скасувати, кримінальне провадження направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. В обґрунтування зазначає, що у вироку відносно ОСОБА_7 суд першої інстанції фактично зробив висновок про те, що ОСОБА_6 отримав неправомірну вигоду, а тому відсутність у вироку вказівки на його прізвище не означає неможливості його ідентифікації, оскільки посилання у вироку на посаду, яку він обіймав, одночасно ідентифікує особу, яка проводила збір документів діяльності ТОВ І.Ф.П. . Вважає, що хоча він не був визнаний учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , однак вправі захищати свої права, свободи та інтереси шляхом звернення до апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, який взяв участь у судовому засіданні, не підтримав касаційну скаргу ОСОБА_6 , просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_6 , оскаржуючи у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, вказував, що хоча він не був визнаний учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_7 проте вправі захищати свої права, свободи та інтереси шляхом звернення до апеляційної інстанції, оскільки у вироку відносно ОСОБА_7 суд першої інстанції фактично зробив висновок про те, що ОСОБА_6 отримав неправомірну вигоду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості зазначеної касаційної скарги і законності ухвали апеляційного суду Верховний Суд виходить з того, що відповідно до вимог п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист і гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи.

При цьому Верховний Суд бере до уваги положення ст. 24 КПК, згідно з якими кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Разом із тим, з огляду на вказані положення Конституції України та КПК, особа, яка не брала участь у судовому розгляді, оскаржуючи судове рішення має навести відповідне обґрунтування на підтвердження того, що це рішення стосується її прав, свобод чи інтересів.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, в ухвалі зазначив, що твердження ОСОБА_6 про те, що у вироку відносно ОСОБА_7 наперед підтверджено його вину і цей вирок відповідно до положень ст. 90 КПК матиме преюдиційне значення для майбутнього судового рішення відносно ОСОБА_6 , є безпідставними.

Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що зазначеним вироком винуватість ОСОБА_6 у вчиненні будь-якого правопорушення не досліджувалась, а тому не може бути підтвердженою.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції, на думку Верховного Суду, є законними, обґрунтованими та належним чином мотивовані.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_6 , відповідно до яких відсутність у вироку вказівки на його прізвище не означає неможливості його ідентифікації, оскільки посилання у вироку на посаду, яку він обіймав, одночасно ідентифікує особу, яка проводила збір документів діяльності ТОВ І.Ф.П. .

Вказані доводи касаційної скарги є неспроможними, оскільки указівка у вироку на посаду старшого оперуповноваженого з ОВС головного оперативного управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області не є достатньою для ідентифікації конкретної особи, адже таку посаду можуть обіймати щонайменше кілька осіб, яких, з огляду на специфіку їх професії, не можна вважати широко відомими особами, а матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , з яких можна ідентифікувати особу ОСОБА_6 , не є загальнодоступними.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд не може погодитися із доводами ОСОБА_6 про те, що вирок, постановлений відносно ОСОБА_7 , стосується, також, його прав та свобод, а тому Суд приходить до висновку, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 433, 434, 436 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2017 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження, без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3