Постанова у справі № 243/8375/15-ц
Про акт
Текст рішення
Постанова
Іменем України
13 червня 2018 року
м. Київ
справа 243/8375/15-ц
провадження 61-14603св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк ,
третя особа - повне товариство Ломбард Віра Радов С. В. і Компанія,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2016 року у складі судді Мінаєва І. В. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 02 березня 2017 року у складі колегії суддів: Будулуци М. С., Канурної О. Д., Санікової О. С.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний бак (далі - ПАТ Промінвестбанк ), третя особа - повне товариство Ломбард Віра Радов С.В. і Компанія (далі - ПТ Ломбард Віра Радов С.В. і Компанія ) про відшкодування майнової шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2013 року між нею та ПАТ Промінвестбанк було укладено договір 0122/073, згідно з яким у відділенні банку, розташованому за адресою: вулиця Петровського, 1, місто Горлівка Донецької області, їй було надано в оренду індивідуальний сейф 27 у депозитному сховищі банку для зберігання цінностей та документів на строк з 30 вересня 2013 року до 29 жовтня 2013 року. Вказаний договір був продовжений і діяв до 18 липня 2014 року, оскільки саме з цієї дати працівники відповідача перестали допускати її до депозитного сховища банку до орендованого індивідуального сейфу, у якому зберігались належні їй та її родині коштовності, загальною вартістю 3 957 273 грн, а також грошові кошти в сумі 100 000 доларів США.
Крім того, нею також до індивідуального сейфу 27 поміщено 100 000 доларів США, отриманих її чоловіком як кредит на будівництво будинку.
Вона дотримувалася всіх умов, передбачених договором, своєчасно оплачувала надані послуги.
12 травня 2014 року вона уклала із відповідачем договір 0182/073, згідно з яким їй було надано в оренду індивідуальний сейф 8 у депозитному сховищі банку; 13 травня 2014 року - договір 0183/073 на надання їй в оренду індивідуального сейфа 54 у депозитному сховищі банку; 03 липня 2014 року - договір 0194/073 про надання індивідуального сейфа 110 в депозитному сховищі банку. У зазначені сейфи нею були поміщені отримані на зберігання від Повного товариства Ломбард Вера Радов С. В. і Компанія цінності на суму 4 725 858,03 грн. У даний час у зв'язку зі зміною цін на дорогоцінні метали вартість отриманих на зберігання цінностей і вкладених до індивідуальних сейфів, наданих відповідачем, становить 17 639 015, 33 грн.
До 18 липня 2014 року вона в будь-який зручний для неї час мала доступ до орендованих індивідуальних сейфів. Однак з 18 липня 2014 року у доступі до орендованих індивідуальних сейфів їй було відмовлено у зв'язку з наказом керівництва відповідача про тимчасове призупинення роботи.
У зв'язку з неможливістю отримати доступ до сейфів вона зверталася до відповідача з письмовою заявою про надання можливості доступу до індивідуальних сейфів з метою отримання вкладених у них цінностей, на що отримала відповідь, що відділення банку в місті Горлівці Донецької області в даний час не працюють, після стабілізації ситуації в місті Горлівці Донецької області її повідомлять про можливість доступу до індивідуальних сейфів.
Вважала, що в результаті невиконання відповідачем умов договорів на користування індивідуальними сейфами та неприйняття заходів із збереження майна, що знаходиться в індивідуальних сейфах, вона втратила належне особисто їй і її родині майно на суму 3 957 273,00 грн та грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, що становить 4 000 964,00 грн, а також вона змушена нести відповідальність за передане їй на зберігання ПТ Ломбард Вера Радов С. В. і Компанія майно на суму 4 725 858,03 грн., відтак діями відповідача їй завдано моральну шкоду.
На підставі наведеного, просила суд стягнути з ПАТ Промінвестбанк на свою користь 25 597 252,33 грн на відшкодування майнової шкоди та 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, яка була спричинена невиконанням відповідачем умов договору.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2016 року закрито провадження в частині відшкодування моральної шкоди.
У грудні 2016 року, змінивши позовні вимоги в частині розміру завданої майнової шкоди та з урахуванням висновку товарознавчої експертизи, ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ Промінвестбанк на свою користь 28 356 974,38 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення міськрайонного суду мотивоване тим, що між сторонами укладено договори про надання індивідуальних банківських сейфів без відповідальності банку за вміст сейфів, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме перелічені в позовній заяві речі містилися в зазначених сейфах, а надані позивачем договори, акти приймання-передачі та інвентаризаційні описи лише підтверджують факти укладення договорів між позивачем та відповідачем щодо оренди індивідуальних сейфів та факти укладання між позивачем та ломбардом договорів зберігання речей, однак вони не місять інформації, які конкретно коштовності та суму грошей позивач поклала на зберігання до індивідуальних сейфів банку.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 02 березня 2017 року рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2016 року залишено без змін.
Погоджуючись з рішенням міськрайонного суду, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди не надали належної правової оцінки доказам у справі у їх сукупності та дійшли помилкового висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову.
У червні 2017 року ПАТ Промінвестбанк подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що згідно з пунктами 5.2 договорів про оренду індивідуального сейфа банк не несе відповідальності за вміст сейфа наймача, а також за зобов'язаннями особи перед третіми особами. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві. Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають закону, а тому ПАТ Промінвестбанк просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
21 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 30 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ Промінвестбанк було укладено договір 0122/073, згідно з яким у відділенні банку, розташованому за адресою: вулиця Петровського, 1, місто Горлівка Донецької області, їй було надано в оренду індивідуальний сейф 27 у депозитному сховищі банку для зберігання цінностей та документів на строк з 30 вересня 2013 року до 29 жовтня 2013 року. Вказаний договір був продовжений і діяв до 18 липня 2014 року.
12 травня 2014 року позивач уклала із відповідачем договір 0182/073, згідно з яким їй було надано в оренду індивідуальний сейф 8 у депозитному сховищі банку; 13 травня 2014 року - договір 0183/073 на надання їй в оренду індивідуального сейфа 54 у депозитному сховищі банку; 03 липня 2014 року - договір 0194/073 про надання індивідуального сейфа 110 в депозитному сховищі банку.
До 18 липня 2014 року позивач в будь-який зручний для неї час мала доступ до орендованих індивідуальних сейфів. Однак з 18 липня 2014 року у доступі до орендованих індивідуальних сейфів їй було відмовлено у зв'язку з наказом керівництва відповідача про тимчасове призупинення роботи.
У зв'язку з неможливістю отримати доступ до сейфів вона зверталася до відповідача з письмовою заявою про надання можливості доступу до індивідуальних сейфів з метою отримання вкладених у них цінностей, на що отримала відповідь, що відділення банку в місті Горлівці Донецької області в даний час не працюють, після стабілізації ситуації в місті Горлівці Донецької області її повідомлять про можливість доступу до індивідуальних сейфів.
Статтею 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 526, 610, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Із змісту договорів на користування індивідуальним сейфом вбачається, що банк звільняється від відповідальності за вміст індивідуального сейфу, яким користується клієнт.
Відповідно до статті 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).
Згідно з розділом 7 договорів від 30 вересня 2013 року 0122/073, від 03 липня 2014 року 0194/073, від 12 травня 2014 року 0182/073, від 13 травня 2014 року 0183/073 договір становить правочин, зміст якого викладений у декількох документах, включаючи цей договір та Загальні умови надання банківських та фінансових послуг фізичним особам, затвердженим рішенням Правління банку від 17 липня 2013 року 213 з усіма наступними змінами та доповненнями.
У пункті 1.3 додатку 4 до Загальних умов Загальні умови надання фізичним особам в оренду індивідуальних сейфів для зберігання цінностей та документів зазначено, що договір оренди індивідуального сейфу визначає права, обов'язки та відповідальність сторін.
У пункті 3.5 додатку 4 до Загальних умов Загальні умови надання фізичним особам в оренду індивідуальних сейфів для зберігання цінностей та документів вказано, що наймачеві (в даному випадку наймач це позивач) для роботи з вмістом свого індивідуального сейфа надається окрема кімната (кабіна). Враховуючи конфіденційність вкладення цінностей, працівник депозитного сховища не повинен бути присутній при операціях наймача з цінностями.
Таким чином, ПАТ Промінвестбанк приймаючи та затверджуючи вищевказані правила та умови, гарантує наймачам недоторканність їх права на таємницю вмісту індивідуального сейфу, встановлюючи при цьому певні обмеження щодо заборони на зберігання в індивідуальному сейфі речей, які можуть спричинити пожежу або іншу шкоду, а також речей, зберігання яких прямо заборонено чинним законодавством України (пункти 1.5, 1.6 Додатку 4).
Згідно з пунктом 5.2 договорів відповідач не несе відповідальності за вміст індивідуального сейфу наймача, а також по зобов'язаннях наймача перед третіми особами.
За умовами укладеного між сторонами у справі правочину банк не приймав від позивача документи та цінності на зберігання за описом.
Таким чином, колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками міськрайонного суду та суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів (статті 57, 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи) на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві. Зокрема, не надано доказів на підтвердження того, що в орендованих позивачем індивідуальних сейфах знаходилися матеріальні цінності та грошові кошти, перелік яких наведено у позовній заяві.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги вже були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та мотивовано ним відхилені, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 02 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. І. Крат
В. П. Курило