Постанова у справі № 465/7218/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа 465/7218/16-а

адміністративне провадження К/9901/22044/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова в складі судді Марків Ю.С. від 24.02.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Запотічного І.І., Довгої О.І., Матковської З.М. від 15.05.2017 у справі 465/7218/16-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов'язання призначити пенсію,

УСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі - УПФУ у Франківському районі) призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року 3723-ХІІ (далі - Закон 3723-ХІІ), з 04.05.2016 року.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

У касаційній скарзі Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова (правонаступник відповідача), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки позивачу присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, то її посада не відноситься до категорії посад державної служби, а відтак права на призначення пенсії відповідно до Закону 3723-ХІІ вона не має.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач з 01.08.1977 року працювала у податкових органах на різних посадах. 03.09.2001 року у зв'язку із зміною штатного розпису її переведено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу відшкодування податку на додану вартість, а 27.09.2004 року присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу.

11 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону 3723-ХІІ.

Відповідач рішенням 121-Ч/8 від 25.07.2016 року відмовив позивачу у призначенні вказаної пенсії з посиланням на те, що відповідно до Закону України Про державну службу 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року призначення пенсії особам, що набули стаж державної служби в контролюючих органах податкової служби, не передбачено.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ, оскільки позивач набула права на призначення вказаної пенсії.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно ч. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон 889-VІІІ, яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За встановлених обставин щодо наявності у позивача необхідного стажу державного службовця для призначення пенсії, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону 3723-ХІІ у зв'язку з тим, що їй присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому її посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст. 344 Податкового кодексу України та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 283 від 03.05.1994 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду