Постанова у справі № 185/8687/16-к

Постанова

Іменем України

31 травня 2018 року

м. Київ

справа 185/8687/16-к

провадження 51-3958км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,~

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора ~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року, у кримінальному провадженні, внесеному

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12016050000000833,

за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Докучаєвська Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Старобешівського районного суду Донецької області

від 28 квітня 2011 року за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК до покарання

у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; 14 січня 2017 року звільненого умовно-достроково на строк 2 роки 3 місяці 14 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 260 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Старобешівського районного суду Донецької області від 28 квітня 2011 року, і визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 в середині липня 2014 року, перебуваючи біля автостанції Мотель в Калінінському районі м. Донецька, погодився на пропозицію представника незаконного збройного формування самопроголошеної так званої Донецької Народної Республіки на участь у діяльності й увійшов до складу цього формування під командуванням невстановленої в ході досудового розслідування особи.

Із середини липня по кінець жовтня 2014 року ОСОБА_6 чергував на блокпості в Калінінському районі м. Донецька (перехрестя Макіївського шосе та вулиці Горностаївської), де йому було надано для використання вогнепальну зброю автомат АК-74 з набоями. У вищевказаний період ОСОБА_6 у складі непередбаченого законами України збройного формування здійснював активні протиправні дії, виконував покладені на нього обов`язки, систематично виконував накази свого безпосереднього командира, а також інші протиправні накази, спрямовані проти представників влади, із застосуванням вогнепальної зброї.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити судові рішення та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Указує на те, що після того, як вийшов зі складу незаконного збройного формування, він став іншою людиною, працевлаштувався, створив сім`ю, яку він забезпечував, став батьком, матеріально допомагав матері та бабусі. З урахуванням усіх цих обставин покарання у виді позбавлення волі може негативно вплинути на нього та близьких, а тому просить застосувати до нього положення ст. 75 КК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважає касаційну скаргу необґрунтованою і просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Висновку суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 260 КК засуджений у касаційній скарзі не оспорює. Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.

Доводи засудженого про невідповідність призначеного покарання через суворість є необґрунтованими з огляду на нижченаведене.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, відповідно до~ ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому зважив на позитивну характеристику засудженого за місцем проживання, те, що він працює, вину визнав повністю, має на утриманні неповнолітню дитину, а також те, що батько ОСОБА_6 помер у 2010 році і він проживає разом із матір`ю, яка є інвалідом і потребує догляду. Обставинами, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Разом із цим суд урахував те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, раніше був засуджений, і обґрунтовано визнав обставиною, яка обтяжує покарання, рецидив злочину.

Врахувавши повною мірою всі обставини кримінального провадження, суд призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.~2~ст.~260~КК, при цьому в мінімальному розмірі. Остаточне покарання ОСОБА_6 визначено на підставі ч. 1 ст. 71 КК і приєднано до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Старобешівського районного суду Донецької області від 28~квітня~2011~року.

Отже, безумовних правових підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, про що йдеться у скарзі, немає.

Крім того, аналогічні за змістом доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх неспроможними, навівши мотиви спростування, і погодився з висновками місцевого суду щодо необхідності призначення покарання у виді позбавлення волі та приєднання до нього невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Суд першої інстанції врахував усі обставини, на які посилався засуджений в апеляційній скарзі, в тому числі й щире каяття у вчиненому, і саме з урахуванням цієї обставини призначив ОСОБА_6 покарання у мінімальному розмірі.

Це покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК. Підстав вважати його явно несправедливим через суворість суд не вбачає, а тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідні положення КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року

2147-VIII), Суд,

ухвалив:

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 24 листопада 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3