Постанова у справі № 201/1882/16-к

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа 201/1882/16-к

провадження 51-1448км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,~

суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~ ~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

захисника ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

~

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції,

на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12015040650004749, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Жовтневого районного суду~ м. Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин,

~

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду ~м. Дніпропетровська від 07~березня~2017~року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК до покарання~ виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців. На підставі до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24~грудня 2015 року, більш суворим, призначеного за цим вироком, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з 21 грудня 2015 року, та у строк призначеного покарання у виді позбавлення волі зараховано строк попереднього ув`язнення засудженого, розрахований відповідно до ч . 5 ст. 72 КК, 2 роки 4 місяці 28 дні.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 за домовленістю з своєю дружиною ОСОБА_8 16 листопада 2015 року близько 22:00 прийшов до дверей під`їзду за місцем проживання останньої ( АДРЕСА_2 ), щоб забрати належні йому речі. ОСОБА_8 , відчинивши двері під`їзду, простягнула йому сумку з речами, якої ОСОБА_7 не взяв, через що дружина повісила сумку на ручку дверей. На ґрунті раніше виниклих між ними неприязних стосунків, цей вчинок образив ОСОБА_7 , внаслідок чого у нього виник умисел на вбивство ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій намір на протиправне заподіяння смерті іншій людині, діючи умисно, ОСОБА_7 увійшов до під`їзду і невстановленим колючо-ріжучим предметом, який мав при собі, завдав ОСОБА_8 двох ударів в область грудної клітки зліва у місце розташування життєво важливих органів, чотирьох ударів в область лівого ліктьового суглобу та лівого плеча, трьох ударів у грудну клітку праворуч.

У цей час ОСОБА_9 , будучи очевидцем вказаної події, став відтягувати ~ ОСОБА_7 від потерпілої, однак останній ударив його вказаним вище предметом у підборіддя, усунувши таким чином виниклу перешкоду. З метою вбивства дружини, ОСОБА_7 повернувся до потерпілої, та тим же колюче-ріжучим предметом завдав ~їй у місця розташування життєво важливих органів трьох ударів у поперекову область праворуч і одного удару в підщелепну область шиї ліворуч, а також п`ятьох ударів у долоню правої руки.Однак довести до кінця свій злочинний умисел ОСОБА_7 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки свідок ОСОБА_9 знову підбіг до нього, відштовхнув від потерпілої і виштовхав за двері під`їзду. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Апеляційний суд Дніпропетровської області 27 червня 2017 року залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора, потерпілої ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_10 , а вирок місцевого суду без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання залишив поза увагою дані про особу засудженого (котрий уже був судимий за заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 ), ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (є особливо тяжким) та його конкретні обставини скоєння. Вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч ст. 419 КПК доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, перевірив формально і не навів вмотивованих підстав для визнання його скарги необґрунтованою.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор не підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просив залишити оскаржене судове рішення без змін.

Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора, просив ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Від потерпілої ОСОБА_8 надійшло клопотання про розгляд кримінального провадження за її відсутності в порядку ст. 435 КПК. Від засудженого ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд провадження без його участі.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції згідно з вищевикладеною нормою закону не перевіряються.

Що ж стосується доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, то вони, на думку Суду, є непереконливими.

Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому при виборі заходу примусу підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Разом із тим, суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд дотримався наведених вимог закону при вирішенні питання про призначення ОСОБА_7 ~ покарання.

Згідно з вироком суду, ~обираючи ОСОБА_7 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (є особливо тяжким), дані про особу винного (раніше був судимий за вчинення злочину проти життя і здоров`я особи, пов`язаного із заподіянням тілесних ушкоджень тій же потерпілій, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню доньку, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває), відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Крім того, суд узяв до уваги характер, спосіб та конкретні обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, зокрема факт завдання потерпілій не менше 18 ножових поранень, у тому числі у життєво важливі органи, що призвело б, у разі неприпинення свідком ОСОБА_9 злочинних дій засудженого до втрати нею життя.

Врахувавши всі обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, що~ виправлення~ ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів є можливим лише в умовах ізоляції його від суспільства, і призначив йому~ покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК з урахуванням вимог ст. 68 КК.

Окрім цього, врахувавши те, що кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинив до постановлення вироку Жовтневого районного суду ~м. Дніпропетровська від 24~грудня 2015 року, суд правильно визначив остаточне покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком, більш суворим, призначеним за цим вироком.

З огляду на викладене, Суд вважає, що покарання, призначене місцевим судом засудженому ОСОБА_7 і залишене без зміни судом апеляційної інстанції, в указаному виді та розмірі є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок м`якості суд касаційної інстанції не вбачає.

Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи прокурора щодо м`якості ~призначеного покарання, аналогічні за змістом доводам, викладеним у його апеляційній скарзі, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви, і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З цим висновком погоджується і суд касаційної інстанції

Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК .

Доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону які передбачено ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, в~касаційній скарзі прокурора не наведено.

Таким чином, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3

~