Постанова у справі № 175/2474/16-а(2-а/175/49/16)

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа 175/2474/16-а(2-а/175/49/16)

провадження К/9901/10195/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 2 батальйону 2 УПП у м. Дніпро Департаменту патрульної поліції Головного управління поліції в Дніпропетровській області Національної поліції України рядової поліції Демченко Лариси Олександрівни, за участю третьої особи - Управління патрульної поліції у м. Дніпро Департаменту патрульної поліції Головного управління поліції в Дніпропетровській області Національної поліції України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Реброва С. О., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Ясенової Т. І., суддів: Суховарова А. В., Головко О. В.,

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до інспектора роти 2 батальйону 2 УПП у м. Дніпро Департаменту патрульної поліції Головного управління поліції в Дніпропетровській області Національної поліції України рядової поліції Демченко Лариси Олександрівни (далі - інспектор роти 2 Демченко Л. О.), за участю третьої особи - Управління патрульної поліції у м. Дніпро Департаменту патрульної поліції Головного управління поліції в Дніпропетровській області Національної поліції України (далі - УПП в м. Дніпро), в якому просив:

визнати протиправними дії 14 червня 2016 року інспектора роти 2 Демченко Л. О. щодо затримання ОСОБА_1 та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення 4 серія ПС2 315750 від 14 червня 2016 року;

визнати протиправними бездіяльність інспектора роти 2 Демченко Л. О. щодо складання протоколу затримання, протоколу про адміністративне правопорушення, надання прав особі, яка затримана та яка притягається до адміністративної відповідальності, користування затриманою та такою, що притягається до адміністративної відповідальності юридичною/правовою допомогою захисника/адвоката;

визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення 4 серія СП2 315750 від 14 червня 2016 року, складену інспектором роти 2 Демченко Л. О.;

закрити адміністративну справу;

постановити окрему ухвалу за виявлених під час судового розгляду порушень закону і направити її керівництву відповідача та до прокуратури України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що спричинили порушення закону.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій, бездіяльності та рішень відповідача, які полягають у порушенні документального оформлення та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, незаконному затриманні, позбавленні його можливості реалізації прав, передбачених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Позивач вказує, що 14 червня 2016 року він дійсно керував транспортним засобом "LEXUS GX460", номерний знак НОМЕР_1, але, не о 9 год. 40 хв. в м. Дніпропетровськ на з'їзді з Нового мосту на вул. Плеханова, а тому не порушував за вказаних даних пункт 8.5.1, р.34 (1.1) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306 (далі - Правила дорожнього руху), та не скоював адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.

Вважаючи постанову серії СП2 315750 від 14 червня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. неправомірною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про визнання протиправними дій та бездіяльності, а також скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року в позові відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року змінено.

Виключено з резолютивної частини постанови суду першої інстанції абзац другий щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 551,20 гривень.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій доводів позивача та ненадання їм належної оцінки, зокрема стосовно невідповідності змісту бланку оскаржуваної постанови вимогам чинного законодавства, а також щодо незаконності його затримання відповідачем та нескладенні протоколу затримання, протоколу про адміністративне правопорушення, позбавлення його можливості реалізації прав, передбачених статтею 268 КУпАП.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспектором роти 2 Демченко Л. О. прийнято постанову серії ПС2 315750 від 14 червня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за порушення частини першої статті 122 КУпАП.

З постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що 14 червня 2016 року о 09 год. 40 хв. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в м. Дніпропетровську на з'їзді з Нового мосту по вул. Плеханова перетнув суцільну вузьку лінію дорожньої горизонтальної розмітки, чим порушено вимоги пункту 8.5.1 р.34 (1.1) Правил дорожнього руху та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.

Наданим відеозаписом встановлено, що інспектором патрульної поліції повідомлено позивача про суть вчиненого ним правопорушення, при цьому ОСОБА_1 не оспорював вчинене ним порушення Правил дорожнього руху, пояснивши його вчинення тим, що поспішав, своєї незгоди з діями відповідача не висловлював.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача, доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та правомірності накладення адміністративного стягнення.

Зазначена позиція була підтримана і Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Водночас, змінюючи постанову суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України "Про судовий збір".

Верховний Суд зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дає підстави для висновку, що їх дія поширюється:

1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 14 червня 2016 року о 09 год. 40 хв. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в м. Дніпропетровську на з'їзді з Нового мосту по вул. Плеханова перетнув суцільну вузьку лінію дорожньої горизонтальної розмітки, чим порушено вимоги пункту 8.5.1 р.34 (1.1) Правил дорожнього руху та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.

Так, пунктом 8.5.1 Правил дорожнього руху обумовлено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Відповідно до розділу 34 Правил дорожнього руху України лінія 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Згідно з пунктом 1 розділу 34 Правил дорожнього руху напрямні острівці в місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків позначаються лініями 1.1 та 1.16.1 - 1.16.3., де лінію 1.1 перетинати забороняється.

Частиною першою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

За змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

З оглянутого в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відеозапису з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, колегією суддів встановлено, що інспектором патрульної поліції повідомлено позивача про суть вчиненого ним правопорушення, при цьому ОСОБА_1 не оспорював вчинене ним порушення Правил дорожнього руху, пояснивши його вчинення тим, що поспішав, своєї незгоди з діями відповідача не висловлював.

Враховуючи вищевикладене, відповідач прийшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем пункту 8.5.1 р.34 (1.1) Правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Додатком 5 Інструкції затверджена форма та бланк Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі .

При цьому, відповідно до пункту 18 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" поліції дозволяється використання службових посвідчень, бланків, печаток, штампів, логотипів та емблем міліції та Міністерства внутрішніх справ України.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відповідність змісту оскаржуваної постанови серія ПС2 315750 від 14 червня 2016 року вимогам встановленим статтею 283 КУпАП. В оскаржуваній постанові міститься зміст вчиненого адміністративного правопорушення та чітко вказано норми матеріального права, якими передбачено відповідальність за вказане адміністративне правопорушення.

Разом з цим слід зазначити, що постановою Верховної Ради України від 16 травня 2016 року 1375-VIII, яка набрала чинності з дня її прийняття, перейменовано місто Дніпропетровськ Дніпропетровської області на місто Дніпро.

Також вулиця Плеханова має нову назву - вулиця Князя Володимира Великого. Міст має офіційну назву - Центральний міст, а не Новий міст, як зазначено відповідачем у постанові.

Проте, зазначення відповідачем у оскаржуваній постанові вказаних назв міста та вулиці, які їх мали до перейменування, зважаючи на незначний період з якого відбулось таке перейменування, носить лише формальний характер та не спростовує доведеність порушення позивачем Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення і не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

З матеріалів справи вбачається, що позивач будь-яких зауважень чи заперечень з приводу вчинення ним вказаного правопорушення інспектору поліції при винесенні постанови не висловлював, постанова відповідачем винесена в присутності позивача на місці вчинення правопорушення, позивач отримав копію оскаржуваної постанови, про що свідчить його особистий підпис, без жодних зауважень. Також, позивач своїм підписом підтвердив, що йому роз'яснено положення статей 307, 308 КУпАП, а також права, передбачені статтею 268 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі статтями 287- 289 КУпАП.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про доведеність факту вчинення позивачем правопорушення, що передбачено частиною першою статті 122 КУпУП.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець