Постанова у справі № П/811/638/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2018 року

Київ

справа П/811/638/17

адміністративне провадження К/9901/36223/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя -Хилько Л.І. )

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (головуючий суддя - Чепурнов Д.В.., судді - Сафронова С.В., Мельник В.В.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області,

третя особа- Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 11 квітня 2017 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:

1.1. - визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення нарахування суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік";

1.2. - стягнути недоплачену суддівську винагороди за період з січня 2017 року по березень 2017 року включно в сумі 48 000,00 грн.;

1.3. - постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць в сумі 16000,00 грн. допустити до негайного виконання;

1.4. - зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення.

2. В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначив, що відповідачем неправомірно здійснено нарахування йому суддівської винагороди як судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за вказаний період з урахуванням посадового окладу в розмірі 16000,00 грн., із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати, як це передбачено приписами ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Крім цього скаржник зазначає, що, відповідно до ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції від 02.06.2016 р. 1402-VII, суддівська винагорода не може визначитись іншими нормативно правовими актами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди, відмовлено в повному обсязі.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Закон 1774-VІІІ не містить вказівки щодо не застосування п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні цього Закону до Законів України 1402-VIII та 2453-VI; на час розгляду справи п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону 1774-VІІІ є чинним, не конституційним у встановленому законодавством порядку не визнавався, то дії відповідача щодо виплати позивачу посадового окладу в розмірі 16000 грн. відповідають вимогам закону.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

5.1. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі П/811/638/17 залишено без змін.

6. Підтримуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Закон 1774-VІІ прийнятий пізніше у часі за норми статті 133 Закону 2453-VІ, то при подоланні колізій положень нормативно-правового(их) акту(ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, Закону 1774-VІІ. Таким чином, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області при виплаті позивачу суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 грн., діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

7. 06 березня 2018 року скаржником на адресу Верховного Суду надіслано касаційну скаргу на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року.

8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що оскільки Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України 1774-VIII від 06 грудня 2016 року не внесено змін ні до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року 1402-VII, ні до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року 2453-VI в частині регулювання суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а також не скасовані чинні норми права, які регулюють визначення суддівської винагороди, то, відтак - відсутні законодавчі підстави враховувати п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону 1774-VIII при обчисленні розміру та нарахуванні суддівської винагороди.

10. 10 квітня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив відповідача на подану касаційну скаргу, в якому зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди скаржнику, діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

12. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

13. Указом Президента України від 29 грудня 2009 року 1122/2009 ОСОБА_3 призначено на посаду судді Устинівського районного суду Кіровоградської області.

14. Указом Президента України від 06 вересня 2013 року 503/2013 ОСОБА_3 в межах п'ятирічного строку переведено на роботу на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

15. Наказом голови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2013 року 136-к ОСОБА_3 зараховано до штату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

16. ОСОБА_3 не проходив кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року 1402-VІІІ.

17. З матеріалів справи, зокрема - копії інформації щодо суми суддівської винагороди , виплаченої судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_3 за січень - березень 2017 року вбачається, що суддівська винагорода скаржнику у період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2017 року розрахована виходячи із посадового окладу у розмірі 16000 грн., тобто із врахуванням п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року 1774-VIII.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

18. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Частина 2 статті 130 Конституції України: розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

20. Частина 1 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 1402-VII (далі - Закон 1402-VII): суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

21. Пункт 1 частини 3 статті 135 Закону 1402-VIII: базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

22. Пункт 22 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII: право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

23. Пункт 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII: до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 2453-VI (далі - Закон 2453-VI).

24. Частина 3 статті 133 Закону 2453-VІ: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

25. Стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 1801-VIII (далі - Закон 1801-VIII): установити в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

26. Стаття 7 Закону 1801-VIII: установити в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 грн.

27. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 1774-VIII (далі - Закону 1774-VII): мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

28. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1774-VIII: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

29. Стаття 3 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 108/95-ВР (далі - Закон 108/95-ВР): мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

30. Частина 1 статті 8 Закону 108/95-ВР: держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

31. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

34. Аналіз вищенаведених норм Конституції України, Закону 1402-VIII, Закону 2453-VI із застосуванням Закону 1774-VIII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000 гривень.

35. Суд зазначає, що норми Закону 1774-VIII впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, позаяк ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.

36. Суд вважає, що нормами Закону 1774-VIII лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Оскільки Законом 1774-VIII не внесено зміни до Закону 2453-VІ в частині розміру суддівської винагороди, а відтак її число залишилося сталим - 10 мінімальних заробітних плат.

37. Суд зауважує, що положення Закону 1774-VІІІ не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.

38. З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням судів попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, відповідач діяв у відповідності до приписів вищенаведених правових актів, а тому право скаржника на передбачений Законом 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону 1801-VІІІ не порушене.

39. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_3 безпідставними та правомірно спростованими судами попередніх інстанцій, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

42. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

43. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

44. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року залишити без змін.

45. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа