Постанова у справі № 2а/1270/7200/2012

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа 2а/1270/7200/2012

адміністративне провадження К/9901/1735/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Секретар судового засідання - Титенко М.П., за участі: представника відповідача - Бондаренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС)

на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 (про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; Головуючий суддя - В.С. Шембелян)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (Колегія у складі суддів: О.О. Чебанов, І.В. Сіваченко, О.О. Шишов)

у справі 2а/1270/7200/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз (далі - ПАТ Луганськтепловоз )

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області (далі - ГУ ДКС)

про про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Луганськтепловоз звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою у якій, з урахуванням зміни позовних вимог (т.12, а.с.250-254) просило: визнати протиправною бездіяльність СДПІ з ненадання до ГУ ДКС висновку про відшкодування йому податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2012 року на суму 141309 грн. 00 коп.; зобов'язати СДПІ у п'ятиденний строк з дня ухвалення судом рішення подати ГУ ДКС висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2012 року на суму 141 309 грн. 00 коп.; зобов'язати СДПІ подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі 2а/1270/7200/2012.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що податковий орган протиправно не надав висновок до Держаного казначейства України для відшкодування йому залишку заявленої до бюджетного відшкодування суми з ПДВ у розмірі 141309 грн. 00 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 позов був задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ, що втілилася у ненаданні до ГУ ДКС висновку про відшкодування ПАТ Луганськтепловоз податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 141 309 грн. 00 коп. Зобов'язано СДПІ вчинити певні дії, передбачені статті 200 Податкового кодексу України щодо повернення ПАТ Луганськтепловоз , як платнику податку, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме, надати ГУ ДКС висновок із зазначенням суми відшкодування ПДВ у розмірі 141 309 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанцій зазначив, що податковий орган допустив бездіяльність в частині не направлення до органу Держаного казначейства України висновку щодо залишку заявленої позивачем до відшкодування суми з ПДВ, яка була узгоджена на наслідками проведеної перевірки.

На підставі виконавчого листа 2а/1270/7200/2012, виданого 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом, держаним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області винесено постанову ВП 53158326 від 20.12.2016, згідно якої відкрито виконавче провадження про зобов'язання СДПІ вчинити певні дії, передбачені статті 200 Податкового кодексу України щодо повернення ПАТ Луганськтепловоз , як платнику податку, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме, надати ГУ ДКС висновок із зазначенням суми відшкодування ПДВ у розмірі 141 309 грн. 00 коп., що підлягає відшкодуванню з бюджету (далі - виконавче провадження 53158326 від 20.12.2016).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 замінено сторону виконавчого провадження СДПІ на її правонаступника - ДФС.

22.06.2017 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява ДФС, у якій просила: визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню у справі 2а/1270/7200/2012 за позовом ПАТ Луганськтепловоз до СДПІ, ГУ ДКС про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії; зупинити виконавче провадження 53158326 від 20.12.2016.

Заяву, як у випадку із заявою про роз'яснення постанови Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 мотивує тим, що зв'язку із зміною механізму повернення сум бюджетного відшкодування, у нього відсутні повноваження, відповідно до вимог діючого Податкового кодексу України, надавати висновок Державній казначейській службі, як це його зобов'язано рішенням суду місцевого суду від 27.09.2016. Вказує також, на наявність листів Служби безпеки України, які надіслані на адресу Державної казначейської служби з вказівкою на тимчасове зупинення операцій з бюджетними коштами позивача, основні фонди якого знаходяться на території, що непідконтрольна владі України.

Розглянувши заяву ДФС, Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.08.2017, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 відмовив у її задоволенні, зазначив, що доказів того, що обставини, які вказують про припинення зобов'язань боржника заявником суду не надано. Виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі 2а/1270/7200/2012, виданого Луганським окружним адміністративним судом - не закрито та перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Повноважень по зупиненню стягнення за виконавчим листом не є можливим, адже резолютивна частина такого рішення не містить вимоги щодо стягнення, тоді як питання про зупинення виконавчого документа є виключною компетенцією виконавця та не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду. Обґрунтування касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням первинної заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а тому не підлягають повторному зазначенню.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 касаційна скарга ДФС залишена без руху.

22.12.2017 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 2147, яка ухвалою від 31.01.2018 прийняла її до свого провадження.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2018 провадження за вказаною касаційною скаргою відкрито.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Суду, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та правильність застосування ним норм процесуального права, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні касаційної скарги, з таких підстав.

Згідно із частиною другою статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017, далі - КАС України) суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

За правилами частини 4 статті 259 КАС України (в редакції до 15.12.2017), у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

За приписами наведеної норми, стягнення безпідставно отриманих за виконавчим листом коштів можливе у разі допущення судом помилки при оформленні цього листа або якщо виконавчий лист видано помилково, тобто за відсутності судового рішення або за рішенням, яке не набрало законної сили.

При цьому, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню можливе також у випадках, якщо стягувач подав виконавчий лист для примусового виконання після добровільного повного чи часткового виконання зобов'язань боржника за судовим рішенням або після припинення зобов'язань боржника з іншої підстави, що визначена іншим законом.

Наведений перелік обставин був вичерпним і розширенню не підлягав.

Враховуючи те, що ДФС, як правонаступник СДПІ у виконавчому провадженні 53158326 не виконала в добровільному порядку вимоги виконавчого листа 2а/1270/7200/2012, виданого у листопаді 2016 року Луганським окружним адміністративним судом у зв'язку із набранням законної сили постанови цього ж суду від 17.05.2016, касаційний суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви ДФС про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа у даній справі.

Погоджується касаційний суд із мотивами судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні вимоги ДФС, яка визначена нею в заяві щодо зупинення виконавчого провадження 53158326 від 20.12.2016, так як у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження 1404-VIII від 02.06.2016 дані повноваження є виключною компетенцією виконавця даного провадження.

Варто зазначити, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не є тотожнім зупиненню операції з бюджетними коштами, оскільки зупинення завжди можливо поновити, а визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню фактично скасовує остаточне судове рішення, на виконання якого він виданий.

Вимоги листів Служби безпеки України, на які посилається заявник касаційної скарги можуть прийматись до виконання органом, яким вони адресовані в межах наданих повноважень, але такі листі не є підставою для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволені заяви відповідача про роз'яснення судового рішення.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права при вирішенні даної заяви.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду