Постанова у справі № 524/3302/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа 524/3302/16-а

адміністративне провадження К/9901/10862/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2016 року (суддя: Рибалка Ю.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року (колегія суддів у складі: Бершов Г.Є., Ральченко І.М., Катунов В.В.)

у справі 524/3302/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов вмотивований тим, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 29 січня 2016 року, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 165 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн. є протиправною та підлягає скасуванню. Просив поновити процесуальний строк звернення до суду із вказаним позовом, вказуючи на несвоєчасне отримання оскаржуваної постанови.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року (повний текст якої виготовлений 11 липня 2016 року), адміністративний позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем відповідно до вимог статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення пропущено десятиденний строк звернення до суду, а причини зазначені у клопотанні про поновлення такого строку судом визнані неповажними.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на те, що поважність причин пропуску строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 19 січня 2016 року підтверджується його власноручним підписом від 26 квітня 2016 року на заяві про видачу копії оскаржуваної постанови до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міськрайонного управління юстиції. При цьому, із позовом до суду він звернувся не 11 травня 2016 року, а 6 травня 2016 року, тобто на десятий день строку оскарження зазначеної постанови.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції правильності застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення прийнята 19 січня 2016 року, її копію позивачем отримано 26 квітня 2016 року, про що зазначено ним особисто в позовній заяві. Згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції, до суду із позовом ОСОБА_2 звернувся лише 11 травня 2016 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказуючи на поважність пропуску звернення до адміністративного суду, ОСОБА_2 посилався на те, що оскаржувана ним постанова про накладення адміністративного стягнення своєчасно вручена йому не була, про що свідчить відсутність його підпису на звороті постанови в графі "постанову одержав". Про факт винесення вказаної постанови позивачу стало відомо від Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міськрайонного управління юстиції, яким за заявою ОСОБА_2 26 квітня 2016 року йому було видано копію такої постанови. 6 травня 2016 року він подав позовну заяву до суду через службу кур'єрської доставки, що підтверджує копією відповідної накладної.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Тобто, законодавцем визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

Проте суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, обставин щодо причин пропуску процесуального строку, на які посилався позивач, не дослідили та не надали їм правової оцінки. Так, суди встановили, що позов надійшов до суду 11 травня 2016 року, при цьому позивач надав суду апеляційної інстанції копію накладної R0357425, стверджуючи, що позов направлено до суду кур'єром експрес-доставки Меркурій 06 травня 2016 року. В такому випадку, суд зобов'язані був перевірити даний факт та відповідно вирішити питання щодо правильності обчислення процесуального строку відповідно до частини дев'ятої статті 103 КАС України, якою встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява здана на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не надав оцінки аргументам позивача щодо поважності та обставин причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частини першої статті 353 цього Кодексу є підставою для скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року скасувати, а справу направити до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду