Постанова у справі № 448/1346/15-а

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13.03.2018 К/9901/23243/18 448/1346/15-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - начальник Львівської митниці Державної фіскальної служби України Прокіпчук Левко Ігорович, про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

у с т а н о в и в:

у грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив скасувати постанову 2886/20909/15 в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8500 грн.

16 лютого 2016 року постановою Мостиського районного суду Львівської області адміністративний позов задоволено, скасовано постанову начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Прокіпчука Л.І. 2886/20909/15 від 11 грудня 2015 року щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, у виді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн., а провадження у справі про порушення митних правил закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки диспозиція норми частини першої статті 467 Митного кодексу (далі - МК) України містить перелік триваючих правопорушень, до якого не входить порушення митних правил, передбачене статтею 470 МК України, то правопорушення, передбачене зокрема частиною третьою цієї статі не є триваючим. З огляду на зазначене, відповідне правопорушення вважається вчиненим із настанням конкретної календарної дати, а отже строк застосування до позивача адміністративного стягнення відповідачем пропущено, що є підставою для задоволення позову і закриття провадження у справі про порушення митних правил.

7 червня 2016 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України задоволено, постанову Мостиського районного суду Львівської області від 16 лютого 2016 року скасовано, пирйнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правопорушення, передбачене статтею 470 МК України, є триваючим, а тому адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цього правопорушення.

21 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга ОСОБА_3 як представника позивача залишена без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року - без змін.

У жовтні 2016 року представником позивача ОСОБА_3 до Верховного Суду України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, в якій представник позивача просив скасувати зазначене судове рішення.

В якості підстав для перегляду судового рішення заявник посилається на випадки неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України норм частини третьої статті 470, частини першої статті 467 МК України - у судових рішеннях від 14 червня 2016 року (справа К/800/381/16) та від 16 червня 2016 року (справа К/800/51327/15) у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил. У даних справах Вищий адміністративний суд України виходив з того, що порушення передбачене нормою частини третьої статті 470 МК України, не віднесене до триваючих, а отже відповідне адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення.

18 жовтня 2016 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі за заявою позивача про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

15 лютого 2018 року заяву представника позивача разом з матеріалами справи передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - у зв'язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII.

16 лютого 2018 року ухвалою судді Верховного Суду справу прийнято до свого провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 Перехідні положення КАС України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви представника позивача здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року 2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

Судами попередніх інстанції встановлено такі обставини. ОСОБА_1 30 квітня 2015 року близько 11 год. 30 хв. через митний пост Мостиська Львівської митниці Державної фіскальної служби України ввіз на територію України в митному режимі транзит транспортний засіб особистого користування марки BMW-525 , номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

В подальшому Львівською митницею Державної фіскальної служби України встановлено порушення митних правил позивачем, а саме - інформація щодо вивезення вищевказаного транспортного засобу за межі України станом на 25 листопада 2015 року в єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби та програмно-інформаційному комплексі (ПІК) Інспектор-2006 відсутня.

Оскільки позивач не здійснив зворотне вивезення зазначеного транспортного засобу відповідно до вимог статті 95 МК України, інспектором ВМО митного поста Мостиська Львівської митниці Державної фіскальної служби України складено протокол від 25 листопада 2015 року 2886/20909/15 про порушення митних правил, передбачених частиною третьою статті 470 МК України.

Копію протоколу у справі по порушення митних правил направлено ОСОБА_1 та повідомлено про розгляд справи.

Відповідно до протоколу, позивач неодноразово викликався до Львівської митниці Державної фіскальної служби України для надання пояснень щодо невивезення ним вищезгаданого транспортного засобу та участі у складанні протоколу про порушення митних правил, що підтверджується листами 13-70-26/М/29-7280 від 29 липня 2015 року, 13-70-26/М/29-8261 від 14 серпня 2015 року, 13-70-26/М/29-13397 від 28 жовтня 2015 року, однак позивач до митного органу не з'явився.

Постановою начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України у справі про порушення митних правил 2886/20909/15 від 11 грудня 2015 року позивача визнано винним у порушенні митних правил, яке передбачено частиною третьою статті 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм права, на які посилається представник позивача, Верховний Суд виходить із такого.

Правовідносини у справі регулюються Митним Кодексом України.

Спірним питанням у даній справі є правомірність застосування до позивача адміністративного стагнення за порушення митних правил, яке полягає у недотриманні строку транзиного перевезення транспортного засобу, в частині строку його застосування. З цією метою суду належить встановити, чи є правопорушення, передбачене частиною третьою статті 470 МК та інкриміноване позивачу, триваючим.

Частиною третьою статті 470 МК України встановлено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 95 МК України для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб. Частиною другою цієї статті встановлено, що до цього строку не включаються 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Частиною першою статті 192 МУ передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Обставини, передбачені частиною другою статті 95 МК України у справі встановлені не були.

Позивачем перевищено встановлений пунктом 1 частини першої статті 95 МК України 10-денний строк доставки товару (транспортного засобу особистого користування) більш, ніж на 10 днів, що за диспозицією норми частини третьої статті 470 МК України, тягне накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом частини першої статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Правова позиція представника позивача, рівно як і оцінка суду першої інстанції стосовно того, що у частині першій статті 467 МК України наведено вичерпний перелік триваючих порушень митних правил, є безпідставною.

Так, з логічно-граматичного аналізу даної норми висновується, що перелік триваючих порушень, наведений у ній, є орієнтовним.

Крім того, щодо характеру триваючих порушень митних правил, колегія суддів зазначає таке.

Перевищення позивачем строку транзитного перевезення транспортного засобу особистого користування, що перебуває під митним конролем, виявлене відповідачем 29 липня 2015 року (про що свідчить відповідний лист про виклик позивача до Львівської митниці Державної фіскальної служби України для наданя пояснень з приводу невивезення транспортного засобу).

При цьому, станом на момент виявлення правопорушення, обов'язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом 10 діб, встановлений пунктом 1 частини першої статті 95 МК України, виконаний не був, що також не спростовано самим позиваем.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим - впродовж трьох місяців (до моменту первинного виклику позивача для надання пояснень) - невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Посилання представника відповідача на те, що обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу впродовж 10 діб темпорально обмежений, є неприйнятними, оскільки встановлений законом обов'язок вважається виконаним саме з моменту його виконання (або є закінченим - з моменту притягнення до встановленої законом відповідальності), а не із закінченням граничних строків такого виконання.

За таких обставин, правильними є висновки судів апеляцйної і касаційної інстанцій щодо визнання законною постанови про порушення митних правил як такої, що винесена впродовж шести місяців із дня виявлення порушення.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року 2136-VIII, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер