Постанова у справі № 288/1001/13-ц

Постанова

Іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа 288/262/15-ц

провадження 61-4183св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., ЧернякЮ. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів: Зарицької Г. В., Жигановської О. С., Коломієць О. С., від 22 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року ОСОБА_3 подала позовну заяву до ОСОБА_4 про виділення у натурі частини житлового будинку.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 згідно з договором дарування садиби, посвідченим 05 червня 2004 року державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області, отримали у дарунок від батька

ОСОБА_5 садибу у рівних частках кожна, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0,65 га, яка знаходиться за вказаною адресою. Право власності зареєстровано за ними у ДКП Бердичівське МБТІ у Книзі 24, номер запису 2147, реєстраційний номер 2719213. Загальна площа житлового будинку становить 90,0 кв м. Вказувала, що між співвласниками житлового будинку виник спір з приводу користування будинком, оскільки будинок перебуває в їхній спільній частковій власності без виділення часток в натурі, а тому це перешкоджає у повній мірі здійснювати своє право власності.

За наведених обставин позивач просила провести поділ в натурі житлового будинку та господарських будівель.

У лютому 2014 року позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог та просила виділити їй в натурі 1/2 частину спірного житлового будинку, а саме коридор 1-1 , кухню 1-2 , кімнату 1-3 , кладову 1-4 , що становить 46,7 кв.м, а також погріб та 1/2 частину сараю. ОСОБА_4 виділити кімнату 1-5 , кімнату 1-6 загальною площею 37,4 кв.м, а також цілу літню кухню та 1/2 частину сараю.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області, у складі головуючого судді Рудник М. І., від 25 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено. Поділено домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за другим варіантом, визначеним висновком судової будівельно-технічної експертизи від 10 січня 2014 року 506/01.14. Виділено позивачу ОСОБА_3 50/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1, а саме: коридор, позначений на плані 1-1, загальною площею 8,4 кв. м, вартістю 5 463 грн; кухню, позначену на плані 1-2, загальною площею 13,7 кв. м, вартістю 8 909 грн; жилу кімнату, позначену на плані 1-3, загальною площею 16,4 кв. м, вартістю 10 665 грн; кладову, позначену на плані 1-4, загальною площею 8,2 кв. м, вартістю 5 332 грн; погріб, позначений на плані Г , загальною площею 7,0 кв. м, вартістю 1 800 грн; сарай, позначений на плані 1/2 В , загальною площею 20,0 кв. м, вартістю 3 815 грн. Загальна вартість виділеного майна становить 35 984 грн. Виділено відповідачу ОСОБА_4 50/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1, а саме: жилу кімнату, позначену на плані 1-5, загальною площею 18,5 кв. м, вартістю 12 031 грн; жилу кімнату, позначену на плані 1-6, загальною площею 18,9 кв. м, вартістю 12 290 грн; літню кухню, позначену на плані Б , загальною площею 16,2 кв. м, вартістю 7 880 грн; сарай, позначений на плані 1/2 В , загальною площею 20,0 кв. м, вартістю 3 815 грн. Загальна вартість виділеного майна становить 36 016 грн. Зобов'язано ОСОБА_3 закрити дверний пройом з коридора, позначений 1-1, в кімнату, позначену 1-6. Зобов'язано ОСОБА_4 на виконання вимог Державних будівельних норм: до кімнати, позначеної 1-6, провести прибудову, що складається з тамбура та обладнати дверним пройомом з наступним встановленням дверного блоку для забезпечення окремого входу в ізольовану частину будинку; частину кімнати, позначену 1-6, переобладнати під кухню-нішу відповідно до п. 2.26 ДБН В.2.2-15-2005 (в однокімнатних квартирах замість кухонь допускається передбачити кухні-ніші, за умови їх обладнання електроплитами та влаштування в них примусової вентиляції). Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію у сумі 16 грн за відступ від ідеальних часток. Вирішено питання про поділ судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Микитюк О. Ю., від 06 серпня

2014 року рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у складі колегії суддів: Гвоздика П. О., Горелкіної Н. О., Євграфової Є. П., Євтушенко О. І., Іваненко Ю. Г., від 04 лютого 2015 року рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 06 серпня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказано на необхідність усунення суперечностей висновку експерта з іншими матеріалами справи.

18 вересня 2015 року рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області, у складі головуючого судді Сікан В. М., позов задоволено частково. Розподілено домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за першим варіантом, визначеним висновком 199/08-2015 судової будівельно-технічної експертизи від 14 серпня 2015 року. Виділено ОСОБА_3 51/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1, а саме: коридор, позначений на плані 1-1, вартістю 14 637 грн; коридор 1-1, загальною площею 8,4 квадратних метрів, вартістю 20 838 грн; кухню 1-2, загальною площею 13,7 квадратних метрів, вартістю 41 925 грн; житлову кімнату 1-3, загальною площею 16,4 квадратних метрів, вартістю 40 685 грн. Всього по будинку 38,5 квадратних метрів, вартістю 118 085 грн. Господарські будівлі та споруди: 68/100 частин сараю В , позначений на плані В-1 та В-2, вартістю 28 507 грн; погріб Г, вартістю 14196 грн. Всього виділено будівель та споруд вартістю 160 788 грн. Виділено ОСОБА_4 49/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1, а саме: кладову 1-4, загальною площею 8,2 квадратних метрів, вартістю 20 342 грн; житлову кімнату 1-5, загальною площею 18,5 квадратних метрів, вартістю 45 894 грн; житлову кімнату лані 1-6, загальною площею 18,9 квадратних метрів, вартістю 48 127 грн. Всього по будинку 45,6 квадратних метрів, вартістю 114 363 грн. Господарські будівлі та споруди: літню кухню Б, вартістю 26 834 грн; 32/100 частин сараю В , позначений на плані В-3, вартістю 13415 грн. Всього виділено будівель та споруд вартістю 154 612 грн. Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчинити дії по переобладнанню приміщень для забезпечення ізольованого користування приміщеннями. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням проведеної додаткової будівельно-технічної експертизи від 14 серпня 2015 року, наявні правові підстави для часткового задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивачем, у відповідності до положень статей 58, 60 ЦПК України, доведено та надано докази відповідно до викладених обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги.

22 грудня 2015 року рішенням апеляційного суду Житомирської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що експертні висновки від 10 січня 2014 року та від 14 серпня 2015 року, які містяться у матеріалах справи, суперечать Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року 127 (із змінами та доповненнями), договору дарування та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно щодо загальної площі житлового будинку, а клопотань про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи сторони до суду не заявляли, а тому суд не може поділити будинок в натурі.

У червні 2016 року ОСОБА_4подала касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року.

16 січня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

12 квітня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частини житлового будинку призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів . Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про поділ в натурі житлового будинку та господарських будівель.

У лютому 2017 року ОСОБА_3 подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вона вказує на її необґрунтованість, безпідставність та висловлює погодження з висновком суду апеляційної інстанції.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що 05 червня 2004 року згідно з договором дарування садиби серії ВВЕ 19916Э ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних долях кожній садибу, що знаходиться по АДРЕСА_1, до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,65 га, житловий будинок та господарські будівлі.

Згідно з технічним паспортом на момент укладення договору дарування житловий будинок АДРЕСА_1 складався з приміщень загальною площею 90 кв.м., а саме: коридора площею 8,4 кв.м.; кухні площею 13,7 кв.м; жилої кімнати площею 16,4 кв.м; кладової площею 8,2 кв.м; жилої кімнати площею 18,5 кв.м; жилої кімнати площею 18,9 кв.м; коридора площею 5,9 кв.м. (т.1 а.с.8-9).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 червня 2004 року серії СВА 592353, виданим ДКП Бердичівське МБТІ , ОСОБА_3 зареєструвала право власності на 1/2 частки вказаного житлового будинку.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 25 червня 2013 року Н-36-06/13, виданого підприємством Автолюбитель , вартість будинку становить 38 340 грн.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 10 січня 2014 року 506/01.14 експертом запропоновано п'ять варіантів поділу вищевказаного домоволодіння відповідно до належних сторонам часток у праві власності на домоволодіння.

Вказана судова будівельно-технічна експертиза була покладена в основу судових рішень, які 04 лютого 2015 року були скасовані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Судом касаційної інстанції було вказано про те, що при встановлені варіантів поділу експертом не було взято до уваги веранду площею 5,9 кв. м, що суперечить пунктам 6.4, 9 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року 127 (із змінами та доповненнями) (далі - Інструкція).

При новому судовому розгляді на підставі ухвали суду першої інстанції була проведена додаткова будівельно-технічна експертиза. Згідно висновку 199/08-2015 від 14 серпня 2015 року експертом запропоновано вісім варіантів поділу вищевказаного домоволодіння відповідно до належних сторонам часток у праві власності на домоволодіння.

Ухвалюючи рішення від 18 вересня 2015 року про часткове замовлення позовних вимог, суд першої інстанції обрав перший варіант поділу спірного домоволодіння, як такий, що найбільше відповідає враховує інтереси та права сторін.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення у справі, дійшов висновку про неможливість поділу спірного домоволодіння між сторонами, оскільки при проведені додаткової будівельно-технічної експертизи експертом не взято до уваги приміщення коридору площею 5,9 кв.м., що суперечить пунктам 6.4, 9 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року 127 (із змінами та доповненнями), відповідно до якої площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи виступні частини. Площа під будинком, розташована на стовпах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови. Разом з тим, експерт провів оцінку вказаного коридору, включив її у загальну вартість домоволодіння, а районний суд вказаного не врахував і під час оцінки експертного висновку не з'ясував його відповідість фактичним даним та матеріалам справи.

08 грудня 2015 року у судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторонам було роз'яснено право на призначення повторної експертизи, і за клопотанням представника позивача у справі була оголошена перерва до 22 грудня 2015 року.

22 грудня 2015 року сторони у судове засідання не з'явились, однак апеляційний суд приймаючи до уваги те, що сторони були належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, а заяв про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи сторони до суду не подали, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних доказів.

Згідно частини третьої статі 10 ЦПК України (у редакції від 07 липня 2010 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відхиляючи висновок додаткової будівельно-технічної експертизи 199/08-2015 від 14 серпня 2015 року, як такий, що суперечить пунктам 6.4, 9 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року 127 (із змінами та доповненнями) та вказуючи, що експертом не взято до уваги приміщення коридору площею 5,9 кв.м., апеляційний суд не звернув уваги на висновки експерта, викладені на 9-му аркуші, де встановлено наявність невідповідності між фактичним об'ємно-планувальним рішенням будинку із технічним паспортом, а саме: на місці коридору площею 5,9 кв.м. на момент проведення натурного обстеження виявлено піноблочну добудову орієнтовною площею 11,5 кв.м., а при проведені варіантів поділу експертом цей коридор враховувався без зазначення його розміру (т. 2 а.с. 56-60).

Таким чином повністю погодитись із висновками апеляційного суду про відхилення висновку експерта не можна. Крім того, висновки про необґрунтованість висновку експерта апеляційний суд належним чином у рішенні не мотивував.

Положеннями статті 150 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Спірні питання щодо переобладнань чи добудов суд має право усунути шляхом допиту експерта, який дав висновки.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах , додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (частина четверта статі 10 ЦПК України).

За правилами статті 301 ЦПК України (у редакції, чинній на час перегляду справи у апеляційному порядку) суддя-доповідач з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень; за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача (пункти 3, 6 частини першої статті 301 ЦПК України).

Разом з цим, надавши сторонам час для підготування клопотання щодо призначення експертизи по справі, апеляційний суд ,не з'ясувавши причини неявки останніх у судове засідання, фактично позбавив останніх можливості надати суду докази на обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Апеляційний суд належним чином не дослідив висновки судових експертів, не вирішив питання допиту експерта та у достатньому обсязі не сприяв сторонам у реалізації права на заявлення клопотання про проведення повторної чи додаткової експертизи, а ухвалюючи нове рішення у справі фактично ухилився від вирішення спору по суті та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову , у зв'язку з чим залишив права незахищеними.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанцій не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 рокускасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частини житлового будинку передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В.Черняк