Постанова у справі № 758/4788/16-а

~~

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М ~~У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2017 р. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~м. Київ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~К/800/11047/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т.

Гончар Л.Я.

Єрьоміна А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 24.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року у справі ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ 758/4788/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зобов`язання призначити пенсію, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії згідно пункту б) ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ; зобов`язати відповідача призначити пенсію відповідно до пункту ~~~~~~~~~~~~~~б) ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з 27.10.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії згідно пункту б) ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб є протиправним, та таким, що порушує права позивача.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від ~~~~~~14 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими ~по справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга~ ~~підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 12.05.1987 року прийнятий та 19.09.2003 року звільнений зі служби у Збройних Силах України, має загальний трудовий стаж понад 27 років, з яких 16 років 4 місяці 7 днів становить військова служба, 26.02.2014 року позивачу виповнилося 45 років.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення йому, як військовослужбовцю, пенсії за вислугу років відповідно до пункту б) ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.03.2016 року 1068/04, від 18.03.2016 року 1/В-ПІ пенсійний орган відмовив позивачу в призначенні пенсії на підставі пункту б) ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , оскільки на момент звільнення з військової служби ОСОБА_1 не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач і звернувся в суд з даним позовом.

Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку, що на день звільнення зі служби позивач не досягнув 45-річного віку як це передбачено пунктом б ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , а тому права на призначення пільгової пенсії відповідно до норм чинного законодавства не має. Відповідно до п. б статті 12 вищезазначеного Закону в редакції від 01.08.2003 року (звільнено позивача зі служби у вересні 2003 року) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що на момент звільнення позивача з військової служби, стаття 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб містила аналогічні вимоги до особи, яка претендує на призначення пенсії відповідно до п. б ст.12 вказаного Закону, зокрема: досягнення 45 річного віку та наявності відповідного стажу трудового і військового. При цьому на день звільнення зі служби ~у позивачу не було 45-річного віку та страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба

Однак колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України від 09.04.1992 року ~ 2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Редакція пункту б зазначеної статті змінювалась, міняючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.

У певний час існували положення статті, за якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років за наявності інших обов`язкових умов.

Так, відповідно до пункту б зазначеної статті в редакції, що діяла на час виникнення права на пенсію позивача, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6~ місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Законом України від 04.04.2006 року ~ 3591-IV Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців внесено зміни до Закону України від 09.04.1992 року ~~~~~~~~ ~ 2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю~ 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт б цієї статті передбачає, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та ~військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б д статті 1-2 Закону 2262-ХІІ, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них ~страхового ~стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12~ календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній ~охороні, органах і підрозділах ~цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті~ 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо [рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року ~ 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі Рішення 5-рп/2002)].

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної ~придатності, фахових, ~фізичних, ~вольових ~та ~інших ~якостей ~(Рішення ~ 5-рп/2002).

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність. Також у цьому ж Рішенні зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991~ року ~ 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовці, за винятком тих, які проходять строкову службу, не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Аналогічний висновок викладено у постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року у справі 21-630а14.

Згідно вимог ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 КАС України, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що на час виникнення права на ~призначення позивачу пенсії на підставі пункту б) ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ~~~~~(у 2003 році) в редакції до внесення змін згідно із Законом України від 04.04.2006 року ~ 3591-IV Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, тобто до досягнення 45-річного віку, але лише при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років за наявності інших обов`язкових умов. При цьому позивач на час звільнення із Збройних Сил України звільнений з військової служби з набуттям права на пенсію за вислугу років.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми п. б ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб в редакції до внесення змін згідно із Законом України від 04.04.2006 року ~ 3591-IV Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців , що не містять обов`язкової умови щодо необхідності досягнення військовослужбовцями на день звільнення зі служби 45-річного віку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість~ ~позовних вимог щодо призначенні пенсії згідно пункту б) ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та зобов`язання відповідача призначити пенсію відповідно до пункту б) ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 24.01.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017р. у справі ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ 758/4788/16-а скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат, задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно пункту б) ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відповідно до пункту б) ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з 27.10.2014 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код 22933548) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1~ 819,00 грн.~ ~~

Постанова набирає законної сили через п`ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: