Постанова у справі № 208/8748/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2017 року м. Київ К/800/14149/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 лютого 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року

у справі 208/8748/15

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (далі - УПФУ), в якому просив зобов'язати УПФУ розглянути по суті заяву представників позивача про поновлення пенсії та поновити виплату пенсії ОСОБА_2

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, позов задоволено. Зобов'язано відповідача поновити громадянину України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком з 16 липня 2015 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів в частині визначення строку, з якого підлягає поновленню виплата пенсії, змінити, зобов'язавши відповідача поновити виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги відповідно до ст. 220 КАС України. Таким чином, суд переглядає рішення судів попередніх інстанцій лише в частині визначення строку, з якого слід зобов'язати УПФУ поновити виплату пенсії.

Судами встановлено, що з 1995 року позивач постійно проживає на території держави Ізраїль. До вказаного часу він мешкав у м. Дніпродзержинську та до 1996 року отримував пенсію за віком.

16 липня 2015 року ОСОБА_2, через свого представника, який діяв на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, звернувся до УПФУ із заявою про поновлення виплати позивачу пенсії за віком. Відповідач у задоволенні заяви відмовив.

Позивач погоджується з рішеннями судів по суті спору, проте вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені з 07 жовтня 2009 року, а не з 16 липня 2015 року.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом 25 листопада 2015 року; у позовних вимогах не зазначав про поновлення пенсії з 11 вересня 1997 року, позовні вимоги не змінював та не уточнював. У позові ОСОБА_2 не ставив питання про поновлення строку звернення до суду, не зазначав про поважність причин пропуску строку звернення до суду, не ставив питання про поновлення пенсії саме з 11 вересня 1997 року чи з 07 жовтня 2009 року, отже такі питання судом першої інстанції і не були розглянуті.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності підстав для поновлення виплати пенсії позивачу.

Водночас, визначаючи строк, з якого підлягає поновлення виплати пенсії, суди виходили з необхідності такого поновлення з моменту звернення до УПФУ з відповідною заявою.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій у повній мірі та зазначає наступне.

Під час перегляду судових рішень аналогічної категорії справ Верховний Суд України неодноразово зазначав про те, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України від 09 липня 2003 року 1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Водночас, Верховний Суд України у своїх рішеннях, зокрема від 08 грудня 2015 року 21-5440а15, 21-5653а15, зазначив, що спори, які виникають у цій категорії справ, повинні вирішуватись з урахуванням норм процесуального права, а саме ст.ст. 99, 100 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст. 99, 100 КАС України (у чинній на час звернення до суду з цим позовом редакції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 під час звернення до суду першої інстанції з цим позовом не просив задовольнити його з 07 жовтня 2009 року, клопотання про визнання поважними причин пропущення строку звернення до суду за період з 07 жовтня 2009 року по 25 травня 2015 року суду першої інстанції не заявляв, а про порушення свого права повинен був дізнатися у 2009 році, суд зазначає про необхідність задоволення позову у цій справі з урахуванням вимог положень ст.ст. 99, 100 КАС України, а саме з 25 травня 2015 року.

Судами обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення частково помилкових судових рішень.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни судових рішень в частині визначення строку, з якого підлягає поновлення виплат пенсії позивачу.

Згідно з ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Ч. 2 ст. 230 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року змінити, зобов'язавши Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області поновити громадянину України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплату пенсії за віком з 25 травня 2015 року.

В іншій частині постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: