Постанова у справі № 800/193/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року м. Київ справа 800/193/17

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Загородній А.Ф., Заїка М.М., Рецебуринський Ю.Й., Штульман І.В.,

секретар судового засідання: Іванова Н.П.,

розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним надіслання Верховною Радою України до Секретаріату Кабінету Міністрів України колективного звернення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 від 27.02.2017р. та зобов'язати відповідача розглянути вказане колективне звернення та надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач протиправно вирішив, що дане колективне звернення не належить до його повноважень і переслав його за належністю Секретаріату Кабінету Міністрів України.

В судовому засіданні позивач вимоги, викладені в позовній заяві підтримав, посилався на те, що дії відповідача по неналежному розгляду його заяви, є протиправними.

Представник відповідача заперечив проти позовної заяви, з мотивів, викладених в запереченнях, надісланих на адресу Вищого адміністративного суду України. Зокрема, посилався на те, що Верховна Рада України не є суб'єктом спірних правовідносин, оскільки є колегіальним представницьким органом не уповноваженим розглядати звернення громадян. Тому, відповідно до положень частини третьої статті 7 Закону України Про звернення громадян , відділ з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України повідомив заявника про надіслання його звернень за належністю до Секретаріату Кабінету Міністрів України для вирішення порушених у зверненні питань.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права корінних народів і національних меншин.

Відповідно до статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

За правилами частини третьої статті 7 Закону України Про звернення громадян якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

В ході розгляду справи встановлено, що 27.02.2017р. позивач та інші громадяни звернулись до відповідача з колективним зверненням, у якому, у зв'язку з прийняттям Вічем Оріярусів України Декларації про національний суверенітет Оріярусів України та самопроголошенням нації Оріярусів корінним народом України, просили відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Конституції України визначити Законом України права Оріярусів, як корінного народу України (а.с. 6).

Листом від 01.03.2017р. зазначене звернення відповідно до частини третьої статті 7 Закону України Про звернення громадян надіслано Секретаріату Кабінету Міністрів України (а.с. 4).

Таким чином, судом встановлено, що колективне звернення позивача та інших заявників стосувалося прийняття закону з метою визначення на законодавчому рівні прав корінних народів.

В той же час, статтею 93 Конституції визначено виключний перелік суб'єктів законодавчої ініціативи, однак позивач та інші ініціатори колективного звернення до відповідача, до таких суб'єктів не належать.

В свою чергу, за правилами статті 93 Конституції, Кабінет Міністрів України належить до числа суб'єктів законодавчої ініціативи, а тому відповідач правомірно направив колективне звернення Секретаріату Кабінету Міністрів України в порядку частини третьої статті 7 Закону України Про звернення громадян , в зв?язку з чим суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на порушення відповідачем його прав, передбачених статтею 40 Конституції України, є безпідставним, оскільки звернення позивача в порядку визначеному законом направлено уповноваженому органу, про що позивача належним чином повідомлено.

Керуючись статтями 2, 7-12, 159, 160-163, 167, 171 1 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 171 1 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235- 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.П. Стародуб

Судді А.Ф. Загородній

М.М. Заїка

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман