Постанова у справі № 233/3866/15-к

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року м. Київ

Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого ОСОБА_2.,

суддів: при секретарях: ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.,

за участю прокурора Управління підтримання державного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України ОСОБА_10.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1,

у с т а н о в и л а:

вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року засуджено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Прихоже Барвінківського району Харківської області, громадянина України, судимого вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року за частиною другою статті 260 Кримінального кодексу України (далі - КК), засуджено за частиною першою статті 309 КК до покарання у виді арешту на строк два місяці, а на підставі частини першої статті 71 і частини першої статті 72 КК за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком остаточно йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 червня 2015 року на земельній ділянці власного домоволодіння у м. Костянтинівка Донецької області виявив кущі дикорослої коноплі, з якого зірвав листя, переніс до літньої кухні, де висушив, таким чином незаконно придбав без мети збуту і виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, маса якого у перерахунку на суху речовину становить 27,8 г, та зберігав за місцем проживання до 13 червня 2015 року.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 16 лютого 2016 року вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 2 листопада 2016 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишила без задоволення, а вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 лютого 2016 року щодо нього - без зміни.

У заяві заступник Генерального прокурора України (далі - прокурор) просить переглянути ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Твердить, що суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування норми статті 233 КПК щодо обов'язковості одержання слідчим, прокурором ухвали слідчого судді про дозвіл на огляд житла чи іншого володіння особи, після здійснення таких дій за добровільною згодою власника цього житла. Зазначає, що висновок суду касаційної інстанції в оспореному рішенні про те, що добровільна згода власника житла на його огляд, надана слідчому або прокурору відповідно до вимог частини першої статті 233 КПК, є достатньою підставою для проведення такої слідчої дії і не потребує отримання ухвали слідчого судді як умови для визнання цієї слідчої дії та одержаних внаслідок неї доказів допустимими, є неприйнятним. Просить скасувати всі судові рішення щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування своєї заяви прокурор надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1, в якій касаційний суд дійшов протилежного висновку про визнання недопустимими доказами дані протоколу огляду місця події - помешкання засудженого, під час якого виявлено і вилучено наркотичний засіб, а відтак і висновки експертиз щодо дослідження цього засобу, як отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, пов'язаного з недотриманням вимог статей 233, 234 та 237 КПК. Адже, хоча огляд житла і проводився за згодою особи, яка ним володіє, проте без ухвали слідчого судді, а також без подальшого невідкладного звернення прокурора, слідчого до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку чи огляду житла. Касаційний суд резюмував, що докази, одержані в результаті огляду та обшуку житла чи іншого володіння особи є допустимими лише тоді, коли ця процесуальна дія проводиться на підставі ухвали слідчого судді, і наявність згоди на проникнення до житла особи, яка володіє цим житлом, згідно з частиною третьою статті 233 КПК не звільняє прокурора, слідчого від обов'язку звернутися з клопотанням про проведення огляду чи обшуку житла до слідчого судді.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 2 лютого 2017 року відповідно до статті 451 КПК у даній справі відкрито провадження з метою перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 2 листопада 2016 року.

Згідно з вимогами частини першої статті 452 КПК здійснено підготовку до перегляду судового рішення у Верховному Суді України, під час якої витребувано кримінальну справу щодо ОСОБА_1, яка надійшла до суду 14 лютого 2017 року; доручено членам Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготувати науковий висновок щодо норми кримінального процесуального закону, яка неоднаково застосована судом касаційної інстанції; зроблено аналіз відповідного законодавства, вивчено справу та науковий висновок.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 21 квітня 2017 року згідно з частиною другою статті 452 КПК справу за заявою прокурора призначено до розгляду Верховним Судом України на 18 травня 2017 року.

18 травня 2017 року до початку судового розгляду від заступника Генерального прокурора України до Верховного Суду України надійшов лист про відмову від заяви та клопотання про закриття провадження щодо ОСОБА_1 за його заявою.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України, обговоривши клопотання прокурора та перевіривши матеріали справи, встановила, що інші особи, коло яких визначено частиною першою статті 446 КПК, заяви про перегляд даного рішення суду касаційної інстанції не подавали, а відсутність волевиявлення прокурора на розгляд його заяви перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Тому Судова палата вважає, що клопотання заступника Генерального прокурора України підлягає задоволенню, а провадження за його заявою у зв'язку з відкликанням - закриттю.

Керуючись статтею 453 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

провадження за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 закрити.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3 ОСОБА_7

ОСОБА_4 ОСОБА_9

ОСОБА_6